Азартні ігри з долею - Іво Брешан

він наче чогось чекав. Він був дуже знервований і безупинно ходив туди-сюди. Я запитав його, у чому проблема, і він мені відповів. Перед ним зникла журналістка, тому він боявся, що йому в авто хтось підклав бомбу. Тож він вимагав від поліції, щоб до нього прислали фахівця, який би оглянув авто. Саме на нього він і чекав.

— Той фахівець прибув?

— Так, приїхав й обшукав автівку вздовж і впоперек! Це тривало майже двадцять хвилин. І тільки коли він йому сказав, що все чисто, Башич сів в авто й поїхав.

— А можеш пригадати, як виглядав той фахівець?

— Кремезний, високий... не знаю, чи бачив його раніше в місті... Він казав мені, як його звуть, але цього я не можу пригадати. Між іншим, поцікавтесь у поліції. Це ж вони його прислали.

— Обличчя... Обличчя... вік... Ось що мене цікавить.

— Ох, я слабий на очі й не тримаю в голові таких речей. Ну він, я б сказав, середніх років. Був одягнений механіком. Був увесь зморений, його чоло рясно вкрите потом. Начебто він прибув безпосередньо з якоїсь іншої роботи.

— Ти це й у поліції сказав, коли вони тебе допитували?

— Ні, бо мене цього не запитували, а питали лише про попередні дні. А я не знаю, чому мав би казати їм те, що вони і так знають.

— Дякую тобі! Ти мені дуже допоміг.

Після цієї розмови Тюдорові одна річ стала ясною, як білий день: Дуда або має якісь зв’язки в поліції, або навіть сам входить до її складу. Як інакше можна пояснити те, що в готелі він з’явився під виглядом офіціанта, якщо це не його спеціальність, а він був відправлений з цим завданням? І як це так сталося, що на виклик Башича, адресований поліції, прибув саме він? Спершу він подумав довести це до відома Жміре чи Дідовича, проте в нього відразу ж з’явилися сумніви: а якщо вони і так це знають і, до того ж, захищають його? Може, все це організоване розслідування, гонитва за ним насправді лише звичайний фарс із заздалегідь розподіленими ролями, що має на меті радше сховати кінці у воду, аніж відкрити правду? Коли професор вийшов зі стоянки, перед входом до готелю панував хаос; прибула карета швидкої допомоги, а всюди метушилися поліціянти у формі та в цивільному, готельний персонал та допитливі містяни. Санітари в білому саме винесли Шантека та розміщували його в кареті швидкої. «Ні, — вирішив Франко, — нікому нічого не казатиму!» Цим він лише б підштовхнув замараних поліціянтів ще краще його покривати, а, можливо, поставив би під загрозу і себе, і Бонетті. Найкраще, що він може зараз вчинити, — це сказати завтра Бонетті, що припиняє гру; цього й Іво, вірогідно, вже ледь може дочекатися, бо видно, що все це і йому добряче остогидло.

Розділ 11

оли ввечері Франко мостився в ліжко, він навіть не здогадувався, що вже завтра рано-вранці абсолютно змінить рішення. Тільки-но він прокинувся та поснідав, одразу ж пішов на свою прогулянку. Він купив газету, пройшов повз парк Градец на Боніново, там здійснив увесь свій узвичаєний ритуал, а коли сів на кам’яну лаву, першим заголовком, який він побачив у газеті, був: «Пакрацький випадок військового злочину розкрито?». І знак питання наприкінці, який ясно висловлював сумнів у висловленому твердженні. А під ним починався текст:

Вчора в одній з бухт острова Раба море викинуло на берег напіврозкладений труп молодої жінки, яка, як встановив огляд тіла, є Аною Немчич, журналісткою ріецького «Новог ліста» і свідком у справі пакрацького злочину, що зникла з корабля «Славія» 28 травня. У дівчини було перерізане горло, з чого слідство зробило висновок, що її було вбито на кораблі, а тіло викинуто в море. Зважаючи на те, що тоді нічого не було знайдено з її багажу, припускають, що мова йде про вбивство з метою пограбування. Тому й пошук таємничого військового злочинця Дуди зайшов у глухий кут. Інакше кажучи, з тих чотирьох свідків, що залишилися, Зденко Башич загинув в автомобільній катастрофі за невстановлених обставин, Крешимір Шантек помер від харчового отруєння, Младен Лацкович — від крововиливу в мозок; в той час як Степан Вучич відкликав свою заяву, оскільки невпевнений, що «добре все бачив». Опитування жителів Пакраца не дало ніяких результатів. Окрім вище наведеної п’ятірки, ніхто з них не бачив, що сталося того фатального дня, коли було вчинено цю різню, тому що всі перебували в сховищах. Всі їхні обвинувачення — це лише низка припущень, які ґрунтуються тільки на тому, що всі десятеро ймовірних жертв зникли з міста однієї ночі. Врешті-решт, озвалися і пакрацький філіал Хвідра та Товариство добровольців Вітчизняної війни. Згідно із заявами деяких їхніх членів, іншими словами, підлеглих Дудиної військової частини, тих десятьох не було вбито, а вони загинули на мінному полі, коли з Пакраца хотіли перебігти на бік ворога. Окрім того, розкрито й особистість Дуди; припускають, що це Петар Дувляк із Беловара, який відразу ж після операції «Відблиск» переселився з родиною до Австралії, де слід його загубився.

Чи буде на цьому слідство у справі пакрацького злочину завершено, залежить від рішення прокуратури.

Тюдора найбільше вразило те, що було написано про Ану Немчич. Він не повірив у припущення про вбивство з метою пограбування, він знав добре, хто і за що це зробив з нею. Коли загинув Башич, його це особливо не вразило; тоді він взагалі не був впевнений, що перерізані гальмівні троси були причиною нещастя. Та й Шантекова смерть його не особливо дійняла; зрештою він добровільно прибув сюди, аби вручити Дуду в руки правосуддя. Він загинув, до того ж, у чомусь на кшталт рівноправного двобою, де на кону було хто кого, і в якому він витяг коротку соломинку. Проте так само вчинити з цим неймовірним створінням, Аною, яке нікому не заподіяло ніякого зла, може лише звір у людській подобі. До того ж, цей злочин було скоєно без будь-якої причини, оскільки вона повністю відмовилась від будь-яких дій, які б могли загрожувати Дуді. За