Українська література » » Гіркий сміх - Пер Валє

Гіркий сміх - Пер Валє

---
Читаємо онлайн Гіркий сміх - Пер Валє

Тепер він сидів і стежив за Осою. Вона нервово ходила від вікна до дверей спальні. Там вона кілька секунд дивилася на ліжко, тоді верталася і знов ішла до вікна. І так щоразу.

Йому доводилося весь час крутити головою, щоб не згубити її з очей. Так крутиш головою, коли стежиш за грою в теніс.

За дев'ятнадцять днів, відколи він її востаннє бачив, Оса Турел дуже змінилася. На ногах у неї були ті самі чи такі самі грубі сірі шкарпетки, і так само вона була вдягнена в чорні штани. Волосся було коротко підстрижене, обличчя таке саме вилицювате. Але штани були забруднені тютюновим попелом, а волосся нечесане і закошлане. Очі неспокійно, невпевнено бігали по кімнаті. Під очима видніли синці, шкіра на губах була суха й потріскана. Руки її весь час рухалися, а середній і вказівний пальці правої руки поруділи від нікотину. На столі лежало п'ять розпечатаних пачок сигарет. Оса курила датську марку «Сесіль», Оке Стенстрем зовсім не курив.

— Чого ти хочеш? — неприязно спитала вона. Підійшовши до столу, вона витрусила з однієї пачки сигарету, запалила її тремтячою рукою і впустила непогашеного сірника на підлогу. Тоді додала: — Звичайно, нічого. Так само, як той йолоп Ренн, що дві години сидів тут, мурмотів і кивав головою.

Кольберг мовчав.

— Я звелю відключити телефон, — мовила вона без будь-якого переходу.

— Ти не працюєш?

— Я маю лікарське звільнення.

Кольберг кивнув головою.

— По-дурному. В нашій фірмі є свій лікар. Він сказав, що мені треба місяць відпочити в селі або ще краще за кордоном. І звелів іти додому.

Оса Турел затягнулася сигаретою і струсила попіл у попільничку. Більшість його опало на стіл.

— Уже минуло, три тижні. Було б куди краще, якби я працювала.

Вона круто обернулася, підійшла до вікна й виглянула на вулицю, перебираючи руками завісу.

— Як завжди, — сама до себе мовила вона. Кольберг неспокійно засовався на стільці. Розмова виявилася важчою, ніж він собі уявляв.

— Чого ти хочеш? — спитала Оса Турел, не повертаючи голови. — Скажи мені нарешті. Хоч щось скажи.

Якось треба було почати. Але як? Кольберг підвівся, підійшов до великої полиці з книжками, перебіг поглядом по спинках і витяг один томик. Це була старенька книжечка — «Посібник при обстеженні місця злочину» Отто Венделя і Арне Свенсона, видана 1949 року. Він розгорнув її на титульній сторінці й прочитав:

«Цю книжку видано в обмеженій кількості нумерованих примірників, з яких номер 2080 призначений для працівника кримінальної поліції Ленарта Кольберга. Книжка має допомагати поліцейським у важкій, відповідальній праці над обстеженням місця злочину. Зміст її секретний, тому автори просять кожного дбати про те, щоб вона не попадала в сторонні руки».

Слова «працівника кримінальної поліції Ленарта Кольберга» він сам колись уписав туди багато років тому. Це була гарна книжка і на той час, коли з'явилася друком, не раз ставала їм у пригоді.

— Це моя давня книжка, — сказав Кольберг..

— Ну, то візьми її собі назад, — відповіла Оса.

— Ні, я кілька років тому подарував її Оке.

— Ага. Принаймні він її не вкрав.

Кольберг погортав книжку, міркуючи, як йому діяти далі. Подекуди Стенстрем попідкреслював окремі речення. А два рази в розділі «Вбивство на грунті статевого збочення» зробив на берегах свої зауваження.

Оса погасила недокурену сигарету в переповненій попільничці й лишилася стояти коло столу, схрестивши на животі руки.

— Що ти ще хочеш від мене?

Кольберг пильно глянув на неї. Вона була маленька й жалюгідна. Сьогодні на ній замість смугастого светра була синя кофта без рукавів, випущена поверх штанів, на руках виступили сироти. Та хоч кофта висіла на її худому тілі, мов на манекені, під нею чітко віддималися груди.

— Сідай, — скомандував Кольберг.

Оса здвигнула плечима, взяла нову сигарету і, запалюючи її, рушила в напрямку спальні.

— Сідай, кажу!

Вона здригнулась і глянула на нього. В її великих карих очах світилася майже ненависть. Проте вона підійшла до крісла й сіла навпроти Кольберга. Вона сиділа напружено, поклавши руки на коліна, в одній тримаючи сірники, а в другій все ще не запалену сигарету.

— Нам треба викласти карти на стіл, — сказав Кольберг. Він зніяковіло глянув на сірий конверт і подумав, що почав дуже невдало.

— Чудово, — мовила вона дзвінким голосом. — Біда тільки, що я не маю ніяких карт.

— Але я маю.

— Так?

— Минулого разу ми не були з тобою зовсім відверті.

Вона насупила темні густі брови.

— В якому розумінні?

— В багатьох розуміннях. Але найперше я тебе спитаю: ти знаєш, що Оке робив в автобусі?

— Ні, ні і що раз ні. Зовсім не знаю.

— Ми також по знаємо, — сказав Кольберг, Він на мить замовк, глибоко вдихнув повітря й додав: — Оке тебе дурив.

Оса Турел відразу зреагувала. Очі її метали блискавки. Вона стиснула кулаки, розчавивши сигарету, і тютюн висипався їй на штани.

— Як ти смієш казати мені таке!

— Смію, бо це правда. Оке не чергував ані в понеділок, коли його вбито, ані в суботу попереднього тижня. Взагалі він мав багато вільного часу цілий жовтень і перші два тижні листопада.

Оса тільки мовчки дивилася на нього.

— Це факт, — вів далі Кольберг. — І ще одне я хотів би знати: чи він носив пістолет, коли був не на службі?

Вона відповіла не зразу.

— Іди до біса й не муч мене своїми допитами. Чому сюди не з'явиться той, що веде слідство? Мартін Бек?

Кольберг закусив спідню губу.

— Ти часто плакала? — спитав він.

— Ні, не маю такої звички.

— Ну, то відповідай, хай йому

Відгуки про книгу Гіркий сміх - Пер Валє (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: