Гелтер Скелтер - Олександр Завара

«Привіт! – писала дівчина в найпершому.– Нам треба поговорити якомога скоріше».

Далі:

«Є одна термінова справа. Усі в курсі. Треба зібратися. Це про Сергія, також стосується нас усіх. Дуже важливо».

Наразі Дара питала:

«Ти ок? Сьогодні ввечері збираємося у нас з Богданом десь о 18:00. Це у невідкладній справі. Треба поговорити про все, що сталося. Телефонуй або напиши».

Поклавши айфон поруч і заплющивши очі, Алекс зненацька згадав, як до нього приходила Лана. Теж намагаючись обговорити щось термінове. Він повівся тоді, м’яко кажучи, не надто чемно, та, з іншого боку, від кого в такій ситуації можна чекати чемності? Добре, що в нього тоді розколювалася голова, майже як зараз. Якби не жахливе самопочуття, він наговорив би їй значно гірших речей. Утім, і тоді тон дівчини здався йому надто стурбованим. Вочевидь, існував якийсь зв’язок між тим візитом й тільки-но отриманими повідомленнями. Схоже, відбувається щось дійсно серйозне.

Він спробував пригадати, що саме казала того разу Лана. Щось на кшталт «Ми трохи почаклували, і наші бажання почали збуватися». Хіба ж це погано? Однак потім мова зайшла про Знайду… Типу «першим отримав своє й першим помер»… Так чи ні? Хай там як, але зараз у них у всіх наче гвіздки під дупами, що не дають спокою. Що вони там собі навигадували?

Алекс не став морочитися з цим і відвернувся до стіни. Він вже знав: тільки-но трохи попустить, він візьме телефон і відповість Дарі згодою. Це треба зробити хоча б із цікавості. Водночас він розумів, що обманює себе. Надто вже йому небайдужа Лана, тому якщо він і піде туди, то виключно заради неї.

«Та ми всі про це ще пошкодуємо»,– раптом звідкись спливло в голові.

Поки Алекс віддавався рефлексії і мучився з перепою, часом поринаючи в тривожний сон, його вірний слуга вже прокинувся. Сашко давно усвідомив усі вади свого становища, і воно починало його серйозно діставати. Нескінченні приниження, знущання, кепкування…

«Та за кого, нарешті, цей Савицький себе має?» – думав хлопець, вдаючи, що й досі спить.

Сашко знав, що у цього мажора завжди лише крок від одного нападу люті до іншого – як від кохання до ненависті. Колись він у черговий раз злетить із котушок та встряне в бійку. У справжню вуличну бійку, мерзотну й відчайдушно жорстоку. Боєць він кепський, як, певна річ, і сам Сашко. Тобто пики натовчуть їм обом. І дай Боже, щоб обійшлося без кийків, переламів кісток, ножа під ребро чи травмата.

У кафе Алекс повівся як закінчений кретин, і Сашко Кравич чи не вперше за весь час їхнього «приятелювання» задумався: а чи не залишити свого господаря напризволяще? Мабуть, Макс все ж таки мав рацію, намагаючись триматися осторонь від цієї компанії і не привертати до себе уваги.

21

УСЕ ЗЕМНЕ — ЗЕМЛІ

Сонце ще не встигло як слід виповзти з-за обрію, як уже було зрозуміло, що в Дари з Богданом цей день буде досить важким. Ніч минула в цілковитій тиші, та, на жаль, її причиною стали не затишок і спокій, а страшенна сварка, що відбулася напередодні.

Хоч у квартирі й панував нервовий настрій – переважно через Дарині зриви,– майбутні молодята досі жодного разу не лаялися так, як учора ввечері. Однак ані крик, ані вимахування руками, ані грюкання дверми не призвели до обопільного порозуміння. Обидва вперто стояли на своєму, не бажаючи відступити ні на крок. Отже, згоди вони не дійшли, і перемир’я не відбулося.

Дара відчайдушно захищала свою позицію. Смерть Сергія, на її думку, була лише спусковим гачком подій, що розпочалися потім. Вона знала: лячні сни, що виснажували її, а тепер ще й негаразди, пов’язані з новою квартирою, лише посилюють й без того складну ситуацію. Саме тому це житло їй не подобалося.

Тут дійсно коїлося щось надто дивне, тому вона взагалі перестала почуватися безпечно. Їй дошкуляли незрозумілі звуки з сусідніх квартир. Звідти хтось нашіптував Дарі всілякі жахіття, знущально підсміювався з неї, інколи гатив у стіну, вочевидь, перевіряючи її нерви на міцність. Наче там мешкало щось невідоме й лячне, що всюди ходило, гупало, бігало й стрибало. Здавалося, що це ніколи не скінчиться.

Відчуття чогось, що зачаїлося в цих стінах, не відпускало дівчину ні на мить. Інколи здавалося, що оболонка здорового глузду, що захищає її свідомість від чогось насправді жахливого, ось-ось прорветься. Бо як виявилося – сусідні квартири стояли порожні, ніхто там не жив.

Представник компанії «Білд Стар» пан Орій вже відверто дратувався через Богданові дзвінки і постійно повторював те саме:

– Не кажіть дурниць! У тих квартирах немає мешканців! І найближчим часом не буде… Літо надворі. Усі, хто має гроші, роз’їхалися у відпустки. Поганий час для серйозних покупок…

У суперечках із Дарою Богдан хитрував, як міг. І вперто обстоював своє, незважаючи на те, що на власні вуха чув те, на що скаржилася Дара. Те, що коїлося у цій будівлі, виходило далеко за межі раціонального світогляду, тому його свідомість «зависала». Не в змозі усвідомити такі речі, хлопець намагався просто не звертати на них уваги, спираючись на запевнення пана Орія: мовляв, у їхньому під’їзді немає нікого й нічого, і бути не може без відома керуючої компанії.

Водночас він міг би заприсягтися, що сусідні квартири не порожні. Може, туди якимсь чином заселилися бомжі? Але ж існує цілодобова охорона житлового комплексу. Згодом телефонні суперечки з Орієм закінчилися тим, що він особисто прибув «на об’єкт» і продемонстрував Богданові всі підозрілі помешкання. Ті дійсно виявилися порожніми. Там було більш-менш чисто – тобто так, як їх залишила бригада, що відмивала кімнати від будівельного бруду. Жодних слідів сторонньої присутності… Але ж хлопець щось постійно чув, його вуха й надалі свідчили про наявність сусідів. І попри це він все одно намагався переконати Дару в тому, у що не вірив сам.

Остаточно збитий із пантелику, Богдан відтепер щоранку з неприхованим полегшенням тікав на роботу. Він улаштувався на посаду тренера у фітнес-центрі, там платили непогані гроші. Відмовлятися від них гріх, тим паче, коли є такий тягар, як квартира в розстрочку. Тож Дара щодня залишалася наодинці з усіма тими нез’ясовними жахіттями.

Почувши ж переказ, яким з нею і з Ланою поділився Остап, дівчина