Гелтер Скелтер - Олександр Завара

Рішення про «загальні збори» було прийняте втрьох – Дарою, Ланою й Остапом. Інших, як вони вважали, доведеться тягнути мало не силоміць, особливо Богдана й Алекса. Останній взагалі злетів з котушок, тож шанси на його присутність були вельми примарними. Однак Дара все ж таки вирішила скинути йому кілька повідомлень.

Що ж до Богдана, то звістка про збори розлютила його не на жарт. Власне, це й стало причиною найбільшої за всю історію їхніх з Дарою стосунків сварки і того, що цю ніч вони провели нарізно: вона в спальні, він на канапі у вітальні. І це був сигнал, що відверто попереджав про небезпечний поворот у стосунках, але наразі про це ніхто навіть не згадував.

Учасники зборів – вони ж і гості так і не відсвяткованого новосілля – почали прибувати відразу ж після п’ятої вечора.

Спочатку на захаращене подвір’я житлового комплексу заїхало таксі – сірий «Мерседес» від «Uber». Водій висадив пасажирів, покрутив головою і замислився, як йому розвернути автівку й забратися звідси якнайшвидше. Приїжджі, у свою чергу, здивовано озиралися навсібіч.

П’ятиповерхова новобудова височіла в центрі обгородженої бетонними плитами ділянки. Сама ділянка розташувалася між пустирем і чимось дуже схожим на незаконне сміттєзвалище. Огорожа була вкрита безліччю написів і малюнків, серед яких переважали політичні гасла, задерикуваті пересварки між гомофобами та лібералами, а також злостиві побажання всім, хто заселиться в будинок, землю під яким начебто відчикрижили в якоїсь місцевої громади. Серед живопису найяскравіше виглядала сцена злягання чоловіка з жінкою у досить неприродній формі. Всюди валялися шматки арматури впереміш зі сміттям, що його бродячі пси й коти розносили з контейнерів. Вочевидь, комунальні служби зазирали сюди дуже й дуже нечасто. Краєвид довершували купи битої цегли, дощок та інших будматеріалів, а з-під навалених поряд із домом викорчуваних кущів і зрізаних гілок тхнуло дохлятиною.

Біля в’їзду на територію стояв старезний, замурзаний кіптявою вагончик охоронця. Хтозна, чи був там хтось усередині, принаймні на появу таксі й незнайомців ніхто не зреагував, крім двох миршавих псів, що гризлися за щось знайдене на смітнику. Та й ті спершу здивовано позадкували, а потім, забувши про сварку, втекли геть.

Намилувавшись пейзажем, прибульці – а це були Алекс із Сашком – неквапом рушили до другого під’їзду.

Хвилин за двадцять у цей самий двір зайшли ще двоє хлопців. Побачене їх майже не вразило, а тому Макс з Остапом відразу ж попрямували до відчинених дверей із табличкою «Під’їзд № 2» над ними. Остап, як завжди неуважний, забув номер квартири, однак це навряд чи мало значення, бо він пам’ятав, що в цьому під’їзді Дара з Богданом мешкають самі. Отже, їм належало йти на звуки музики, що лунала чи то з третього, чи то з четвертого поверху.

Він не помилився, і в тридцять другу квартиру вони потрапили саме в той момент, коли Богдан замірився висловити своє невдоволення тим, що тут відбувалося.

Лана не відходила від Дари мало не з обіду, що постійно дратувало хлопця. Коли ж з’явилися Савицький із Кравичем, Богдан почав поступово розжарюватися, і загальну ситуацію рятувало тільки те, що його ніхто не чіпав. Хлопцеві не давала спокою думка про ті абсурдні речі, що тут збиралися обговорювати. Але згодом, трохи навівши в голові лад, Богдан зрозумів: передусім його розлючує те, що кохана пішла всупереч його бажанню і все ж таки зібрала цю компанію. Стерпіти таке було важко, тому Богдан стримувався як міг.

Ще однією червоною ганчіркою стала для нього літрова пляшка «Бушміллз». Алекс невимушено грюкнув віскі на стіл і відразу ж попросив у господині посудини для питва. Богдан розлютився ще більше, бо цей алкоголік поводився тут ніби вдома. Він помітив і дещо інше: Савицький за останній місяць зовнішньо постаршав років десь на чотири-п’ять, і це, вочевидь, тільки початок. Опухле обличчя, глибокі зморшки й свинцеві кола під очима – і все це аж ніяк не вплинуло на його жагу до спиртного.

Алексові ж усе було байдуже. Його сюди запросила господиня, до того ж вона збиралася пригостити приятелів якимсь салатом і чимсь схожим на стейки. На кухні гарувала Лана, і все це разом піднімало настрій до неймовірної висоти. Що йому до того Юрчука? І навіщо кривити мармизу, якщо ти у власній хаті не пан?

Тому він, як і його відданий зброєносець, знехтувавши оглядинами нещодавно придбаного житла, відразу плюхнувся за стіл.

З підключених до ноутбука динаміків лунала якась жвава пісенька про кохання – вічно актуальний дівочий хіт. Дара хоча б таким чином намагалася забути про власні проблеми.

Коли прибули Остап із Максом, всі, крім Богдана, вже встигли хильнути по чарці. Нарешті вся компанія була в зборі. Віскі подіяв на всіх, пом’якшивши настрій, та найкраще почувалися Алекс із Сашком. Трохи випивши, інші пригальмували, і тільки Лана пила нарівні з хлопцями, чим здивувала Алекса. Через внутрішній розлад і порожнечу, через нескінченні нічні розмови з Сергієм дівчина конче потребувала розрядки, а алкоголь бодай якось допомагав знайти рівновагу.

Утім, попри смачну їжу, музику й застільні розмови, настрій компанії недовго протримався на висоті. Одні вважали, що наразі їх звела разом смерть приятеля, інші не розуміли мети цієї зустрічі й вважали за краще залишити все як воно є. Алекс із Ланою та Сашком потроху наливалися віскі; Дара спідлоба переглядалася з Ланою й Остапом, а той, попри відому всім балакучість, зараз ніби води в рота набрав. Макс узагалі поводився так, ніби не розуміє, що тут коїться, і тільки Богдан обдивлявся присутніх зверхнім господарським оком. Він усе ще не міг заспокоїтися: те, що тут коїлося, йшло всупереч його бажанням і волі.

– Люди! – несподівано проголосив він.– Гаразд, але я не дуже розумію, навіщо ми тут зібралися. Вибачте за відвертість, я чомусь не бачу в цьому ніякого сенсу.

Він зіщулився і знову глянув на присутніх. Ті так само дивилися на нього.

– Зрозумійте мене правильно, зазвичай я доволі гостинний. І не маю нічого проти того, щоб ми зібралися за цим столом, адже ми з Дарою так і не відсвяткували входини… Не до того було… Але я не розумію, навіщо збиратися, щоб обговорювати відверто дурні байки… Дара мені все розповіла. І ви ж дорослі люди, між іншим.