Пастка для бабія - Валентина Бродська

— Івановичу, ось телефон родичів цього чоловіка! 

Я спостерігала, як лікар взяв мій папірець і прикріпив до медичного бланку.

Повсюди снували поліцейські. Краєм вуха чула, як викликали слідчо-оперативну групу.

Один з правоохоронців з бланком протоколу звернувся до мене.

— Ви, Софія Сергіївна Іскрицька?

— Так.

Далі був допит: мої персональні дані, хто я потерпілому, чому і коли прийшла, чи нікого не бачила підозрілого або знайомого по дорозі і т.д.

Я розповіла про Катю і кожен свій крок по квартирі. Все це співробітник поліції старанно записував в протокол, потім дав мені на підпис.

Я перечилата і розписалася. Відчувала спустошення і втому. Попередивши мене, що ще можуть викликати для надання додаткових свідчень, відпустили додому.

Я на ватних ногах прийшла до свого позашляховика, сіла у водійське крісло і схилила голову на кермо. Поодинокі сльози котилися з моїх очей.

Хтось постукав у скло з мого боку. Я повільно відхилилася і повернула голову. Біля автівки стояла бабця “божа кульбабка” і дивилася на мене.

— Дитино, в тебе все добре?! Може хочеш водички?

Вона порилася в об’ємній еко-торбі і дістала закорковану пляшку “Миргородської”.

Пити хотілося страшенно. Я опустила вікно і з вдячністю прийняла мінералку. Вода бризнула в обличчя і на сукню, але мені було все рівно. Я пила, мов мандрівник пустелі, довго і жадібно. Не знаючи, як подякувати бабці, запропонувала її підвести. Очі старенької загорілися.

— А можеш мене підкинути до Пенсійного фонду, ато артрит замучав, ледь чалапаю?

— Звісно, сідайте.

Я допомогла бабці вмоститися на задньому сидінні. Дорогою вона тараторила про несправедливе підвищення пенсії і що в її сусідки Семенівни виплата більша, а стажу менше. Ще я дізналася про її кота Василя, який скрізь гадив, дітей, онуків, які живуть за кордоном. Як не дивно, але ці балачки відволікли мене від сумних думок і до офісу я вже поверталася в цілком прийнятному стані.