Вбивство у Східному Експресі - Агата Крісті

Алібі — від опівночі до другої години(підтверджено ҐретоюОльсон).

Докази проти неї та підозрілі обставини — розмова, підслухана Е. П., її відмова коментувати.

Хільдегарда Шмідт, німкеня, місце № 8, другий клас.

Мотив — немає.

Алібі — від опівночі до другої години(підтверджено провідником і княгинею). Йшла до ліжка. Була викликана провідником близько 12:38 і пішла до княгині.

Примітка: свідчення пасажирів підтверджуються також словами провідника, що ніхто не заходив і не виходив з купе Ретчетта від опівночі до першої(коли він пішов у наступний вагон), та з 1:15 до другої.

— Цей документ, ви розумієте, — сказав Пуаро, — значно точніший, ніж усі свідчення, також зручно структурований.

Скорчивши гримасу, мсьє Бук повернув його назад: «Це все одно нічого не прояснює», — сказав він.

— Тоді можливо це задовольнить вас більше, — відповів Пуаро і з посмішкою простягнув йому інший папірець.

2

Десять питань

На папірці було написано:

Що потрібно дізнатися?

1. Носовичок з ініціалом Н. Чий він?

2. Йоржик для трубки. Його загубив полковник Арбетнот чи хтось інший?

3. Хто був у багряному кімоно?

4. Хто була ця особа, одягнена в уніформу провідника?

5. Чому стрілки годинника показують 1:15?

6. Чи в цей час сталося вбивство?

7. Чи було це раніше?

8. Чи було це пізніше?

9. Чи можна вважати, що Ретчетт був убитий більше, ніж однією людиною?

10. Які можуть бути інші пояснення таких ран?

— Погляньмо, що ми можемо зробити, — сказав мсьє Бук, говорячи до самого себе. — Розпочнімо з носовичка. Давайте робити все по порядку.

— Залюбки, підтвердив Пуаро.

Мсьє Бук продовжив вчительським тоном.

— Ініціал Н пов’язаний із трьома людьми — місіс Хаббард, міс Дебенхем, чиє друге ім’я — Херміона, та з покоївкою Хільдегардою Шмідт.

— І хто ж цих трьох?

— Важко сказати. Проте я схиляюся до міс Дебенхем. Можливо, її всі називають саме за цим ім’ям. Тим паче, проти неї є й інші докази. Та розмова, яку ви підслухали, друже, дуже незвична, і вона відмовилася від пояснень.

— А я обираю американку, — сказав лікар Константин. — Це дуже дорогий носовичок, а американці не надто переймаються, на що вони витрачають свої статки.

— Тобто ви обоє виключаєте покоївку? — запитав Пуаро.

— Так. Як вона сама сказала, ця річ належить комусь із вищих кіл.

— Тепер питання номер два — про йоржик. Чи його впустив полковник Арбетнот, чи хтось інший?

— Це вже складніше. Англійці не вбивають ножем, тут ви праві. Я схиляюся до того, що це хтось інший впустив його — щоб навести підозри на довгоногого англійця.

— Як ви казали, містере Пуаро, — додав лікар, — два докази — це занадто. Я згоден із мсьє Буком. Носовичок — це справді недбалість, і жодна дама не підтвердила, що це її. А йоржик — це сфальшований доказ. Тим паче, ви помітили, що полковник Арбетнот відразу зізнався, що курить трубку та для чистки використовує йоржики саме тієї марки.

— Звучить переконливо, — сказав Пуаро.

— Питання третє — хто був у багряному кімоно? — продовжив мсьє Бук. — Чесно скажу, у мене немає жодної думки з цього приводу. А у вас, лікарю Константин?

— Ні.

— Тоді нам варто зізнатися у власній безпорадності. Наступне питання, простіше. Хто був у уніформі провідника? Спершу відкиньмо усіх, хто не може бути. Хардман, полковник Арбетнот, Фоскареллі, граф Андреній і Гектор Мак-Квінн занадто високі. Місіс Хаббард, Хільдегарда Шмідт і Ґрета Ольсон дещо повні. Залишаються камердинер, міс Дебенхем, княгиня Драгомирова та графиня Андреній — ніхто з них не підходить! З одного боку Антоніо Фоскареллі та ҐретаОльсон з іншого свідчать, що камердинер та міс Дебенхем не виходили з купе. Хільдегарда Шмідт присягається, що княгиня була біля неї, а граф Андреній повідомив, що його дружина міцно спала. Тому виглядає неймовірним, що цим не може бути ніхто — якийсь абсурд!

— Як казав наш старий приятель Евклід, — пробурмотів Пуаро.

— Це повинен бути хтось із цих чотирьох, — сказав лікар Константин. Хіба є хтось зовні, який сховався в таємному місці — але ми погодилися, що це неможливо.

Мсьє перейшов до наступного питання.

— Номер 5 — чому стрілки годинника показують 1:15? Я бачу цьому два пояснення. Або це було зроблено вбивцею задля забезпечення собі алібі і йому залишалося лише покинути купе непоміченим, або… зачекайте, у мене з’явилася ідея…

Обоє з цікавістю чекали, допоки мсьє Бук поринув у роздуми.

— Саме так, — нарешті сказав він. — Це не вбивця в уніформі перевів годинник! Це була людина, яку ми називаємо Другий Вбивця — шульга в багряному кімоно. Вона прийшла пізніше та перевели годинник, щоб забезпечити алібі для себе.

— Браво, — сказав лікар Константин. — Гарне пояснення.

— Насправді, — сказав Пуаро, — вона завдавала ударів уночі, не знаючи, що він уже мертвий. І як вона знала, що в нього у кишені є годинник, щоб його взяти, перевести всліпу годинник і покласти назад?

— Ви можете запропонувати щось ліпше? — спитав мсьє Бук холодно.

— На даний момент ні.

— Я теж, хоче це пояснення здається мені найцікавішим.

— Питання номер 6 із цим пов’язане? — запитав лікар. — Наступне питання: чи вбивство трапилося о 1:15? Я кажу — ні.

— Погоджуюся, — сказав мсьє Бук. — Наступне питання: чи було це раніше? Я думаю, що так. Ви як вважаєте, лікарю?

Лікар кивнув на знак згоди. «Так, але на питання «Чи було це пізніше?» також можна дати ствердну відповідь. Я підтримую вашу теорію, мсьє Бук, але я також вважаю, що вбивця був не сам. Перший вбивця прийшов раніше, ніж 1:15, а другий — пізніше. І до питань із шульгою: можна якось визначити, хто із пасажирів є шульгою?»

— Я не міг обминути це, — відповів Пуаро. — Як ви помітили, я просив кожного із пасажирів написати свої дані та адресу. Це не є абсолютно точно, тому що деякі люди виконують одні дії лівою, а інші — правою. Деякі пишуть правою, а грають у гольф лівою. Але це вже щось. Усі пасажири брали ручку правою рукою, окрім княгині Драгомирової, яка відмовилася писати.

— Княгиня Драгомирова — це неможливо, — заявив мсьє Бук.

— Сумніваюся, що у неї