Практика з некромантії. Виживуть (не) всі - Софія Чар

Витягаючи шию у спробі роздивитися його, Оберон ледве стримався, щоб не свиснути від подиву. Про Арія сент Віро він тільки чув, але ніколи не бачив і зараз, побачивши багато зодягненого чоловіка посеред лісу, добряче здивувався.

У тому, що це вієн сумніватися не приходило. Це підтверджували надто примітні очі – абсолютно чорні з червоною смугою навколо вістря зіниці. В іншому ж чоловік мало був схожий на директора найвідомішої академії магії. Широкоплечий і міцний, як воїн із суворим обличчям і довгим чорним волоссям, у якому вилися самотні сиві пасма.

А ось Жураву значно більше здивував одяг несподіваного гостя. Тяжкий плащ темно-бордового кольору біля коміра покритий дрібною вишивкою чорною ниткою був сколотий на грудях брошкою з рубіном. При рухах плащ відкривав вид на якесь довге темне вбрання. Дівчина не була впевнена, освітлення все ще було мізерним, але їй здалося, що вона розрізнила золоте гаптування. Не найкраще вбрання для прогулянки лісом.

Тим часом Перший тільки роздратовано смикнув краєчком губ, що, втім, приховав капюшон. Перешкода, яку щойно він збирався прибрати за кілька хвилин несподівано розрослася до розмірів гори й поривалася відростити павукові лапки та крокодилову пащу.

– Її місце там, де вона загинула, а не в цьому смітнику, – не приховуючи роздратування кинув Перший, чим чимало здивував Барс.

Що там не поділили ці двоє, можна було з'ясувати й пізніше. Скориставшись тим, що Перший відвернувся, а хвости його псів надійно затиснуті візитом несподіваної дійової особи, Барс швидко відступила до своїх студентів.

– Швидко згадали дитинство, взялися за ручки й молимося, щоб на вас не звернули уваги, – ледь чутно прошепотіла вона.

– А… – насупившись, Аттар відкрив рота, але відразу закрив його під розлюченим поглядом викладачки.

– А ви тримаєте цього і чекайте на мене.

Кивнувши на Кірана, Барс відразу ж вдихнула в готове плетіння силу і в той же момент Оберон з ляском опустив долоню на плече Бастіана, демонстративно відвернувшись від Еріка. Плетіння запульсувало, закликаючи магічний вихор, що розпорошив компанію, переносячи геть звідси в безпечне селище.

Все ще відчуваючи, як заклинання тягне сили, Барс на мить втратила зв'язок зі світом, але рефлекси нікуди не поділися. Гостро почуття небезпеки змусило її різко підняти руку, але перехопити арбалетний болт вона не встигла. Його спритно перехопила рука Арія.

Кинувши на свою колишню підлеглу докірливий погляд, він мовчки передав їй стрілу і знову звернув увагу вже на Першого.

– Її сюди перенесли її сили, отже, залишатися вона повинна тут. Іди.

Голос вієна пролунав дуже спокійно, хоча Барс здався якийсь дивний тиск. При цьому тиск, на який він мав право. Це враження лише підтвердило роздратований рух демона, який зробив крок уперед.

– Не тобі мене зупиняти, Арію. Я не залишу її тут і крапка!

– Впевнений? – тихо і так само спокійно уточнив вієн й тільки червоне полум’я і очах розгорілася лютіше за крижаним фасадом.

І це ще більше розлютило демона. Тепер було зрозуміло, де ця чортова дівка навчилася витримки з таким учителем.

– Впевнений...

Коротке містке слово пролилося тяжчою краплею отрути. «Чортова дівка», тим часом теж відхопила порцію роздратовання від погляду демона. Втім, Барс на це не звернула уваги, тільки дивно зиркнула на Арія й обережно смикнула його за рукав. Смикнула один раз і вже другий сильніше.

– Чого тобі?

Розуміючи, що інакше від неї не відв’язатися, Арій повернув до неї голову, не чекаючи, поки вона перейде до більш рішучих заходів. Минулого разу ця невгамовна навіть ризикнула посмикати свого ректора за кінчик довгої чорної коси.

– Її там немає, – подавшись до нього, тихо прошепотіла вона.

Нахмурившись, Арій кинув швидкий погляд на Першого. Той чомусь затримався, підозріло дивлячись на них.

– Її кудись перенесли?

Скривившись, Барс хитнула головою.

– Вона пішла. Ногами пішла. Я чула її запах, але відстежити не змогла. Заклинання і пара відбили нюх, – з досадою відповіла вона та потерла кінчик потерпілої частини тіла.

– Що?!

Від несподіванки Арій навіть відсахнувся, здивовано дивлячись на Анну. Гучний вигук привернув увагу демона, що не потішило Барс. Вона сподівалася відправити його в зал, а самим потихеньку втекти.

Тим часом Арій вражено хитнув головою і швидко озирнувся на всі боки. На якусь мить Барс навіть здалося, що він запанікував, але він завмер, повільно розтиснув руки й обернувся до демона. Той встиг підійти досить близько.

Навіть небезпечно близько, як подумала Барс, мимоволі пересмикнувши плечима. Ні, вона все ще не була проти отримати подушку, набиту пір'ям Першого, але розуміла, що ця подушка обійдеться їй дорого.

– Її там нема. Хтось уже встиг забрати, – скупо кинув Арій і знову відвернувся від Першого, стиснувши руку на лікті Барс.

– Брешеш! – миттю здійнявся Перший, але вієн був невблаганний.

Брехав і його це не особливо бентежило.

– Її там нема. Анна прийшла пізно. Я маю підозри. З тобою ділитися не буду, – не обертаючись, викарбував він і майже смикнув до себе жінку, відкриваючи телепорт.

Барс від несподіванки ледь не тицьнулася носом у його бік і тільки на мить встигла озирнутися, щоб зустрітися поглядом з демоном. Яскраві очі пропалювали в ній дірку. Ця відповідь його не влаштувала і він точно знав, від кого зможе отримати іншу, більш розгорнуту і докладну.

І це несподівано розлютило вже Барс. Її власні очі спалахнули бурштиновим світлом і наостанок Першому дістався кровожерний вищир небезпечно гострих іклів.

Вони ще подивляться, хто кого в цьому протистоянні зжере!

Невеличке повідомлення: на завтра хочу взяти вихідний. Сподіваюся, що вдасться упоратися зі справами скоріше, та таки добити редагування проди бодай до вечора.