Хтива мрія. Книга перша - Єва Басіста

- А ти випадково мене не розігруєш? - озвучую таке запитання, яке раптово виникає в голові та хочеться у нього вірити

- Чому я повинен тебе розігрувати? - дивується Роман. -  Я хіба схожий на «пранкера»?

- Ну… Може ти таким способом хочеш мене спекатися, - невпевнено висловлюю свою думку. - Типу  подібною байкою відшиваєш дівчат, які тобі не подобаються. А для того, щоб усе виглядало максимально правдоподібно, то вивчив основну інформацію та термінологію, якою мене щойно навантажив.

Я неймовірно хочу, щоб це було саме так. Хай це дійсно виявиться подібною хитрістю.

Простіше прийняте це та зрозуміти, що просто йому не до смаку, аніж те, що йому треба те все збочення. Ну не схожий він на такого. Звичайний вродливий молодик…

- Ні, я тебе не розігрую, - засмучує мене. - Кажу тобі чисту правду. Я маю такі вподобання. А також подібним дівок відшивати… Це не та інформація, яку можна вивалювати кожній.

- Шкода, - бурмочу, а останнє речення… Виходить я не «кожна»? Гріє та одночасно не гріє таке. - А чому тоді мені сказав?

- Довелося,- коротко відповідає, після цього починає царювати мовчанка, під час якої, либонь, чутно, як гучно стукотить моє серце. Остання надія померла.

- А якщо мені не сподобається, то я точно зможу відмовитися? -  порушую тихим запитанням німоту, помічаючи, що дрібний дощ припинився.

- Звісно. Ти навіть можеш сказати «ні» посеред сесії, зібратися та піти додому чи куди там тобі захочеться. Я не стану тебе зупиняти чи насильно продовжувати.

Задумуюся. Схиляю голову. Волосся затуляє моє обличчя, яке, либонь, точно не виражає захвату.

Погодитися…

Це тільки єдина можливість бути з ним. А хіба це стосунки?

Бісові почуття. Вдарили мені в голову, а тепер обирай…

Зітхаю. Дуже гірко спустошую легені від повітря. До кінця. Відчуваю, як вони аж злипаються та болять.

- Я згодна, - роблю вибір, який потім, мабуть, принесе мені розчарування та не одну ніч зі слізьми. Одна справа, коли хлопець недосяжний через його вподобання (маю на увазі зовнішність) чи іншу дівчину, а тут…

- Насте, ти впевнена? - без краплі здивування запитує. - Точно хочеш спробувати?

- Так, ал..лее.., - запинаюся та чіткіше продовжую з короткими перервами. - Але можна, щоб все якось відбувалося поступово. Щоб не одразу все те… Ну ти зрозумів… Я тут від термінів гублюся, а тим паче не уявляю, що буде… коли ти…

У мене від сказаного під шкірою пробігає холодок. Я глибоко дихаю та мені не вистачає повітря. Тисну на кнопку на дверцятах. Скло опускається до середини, і до салону залітає свіже повітря.

- У твоєму випадку так і має бути, аби не стало шоком.

Жартівник. Для мене на словах це вже суцільний шок! А тим паче не уявляю, що буде коли дійде до цього.

- Угу.

- Їдемо в кафе?

- Ок.

- Чудово, - заводить Роман автівку, яка починає повільно рухатися вперед.

Усю дорогу, яка триває не більше десяти хвилин, я застиглим поглядом дивлюся у напіввідчинене вікно, із якого мені в обличчя дує легенький вітерець. Він облизує мою затерплу шкіру свіжістю.

Мені страшно від свого вибору, але я завжди можу відмовитися… А якщо ні?
Каже одне, а там прив'яже до ліжка, заткне чимось рота та робитиме все, що заманеться його душі…

Після того психіка буде не те, що надломлена, а від неї нічого не залишиться. Навіть мокрого місця.

- Романе, точно все відбувається за взаємною згодою? - не витримую власного «самонакруту» та питаю, коли авто зупиняється.

- Так, - підтверджує та повторює. - Усі моменти обговорюються. Я ніколи не стану робити те, що тобі не подобається.

- Точно? - зазираю йому в очі.

- Так, бо тобі також має бути приємно, - відповідає та навіть не кліпає.

Приємно? Він у сосну вклепався головою? Боже, на що я підписалася... Дурепа!

Називається… Не мала баба клопоту - купила двійко поросят. А у мене трішки не так. Не мала Настя клопоту - погодилася на БДСМ-стосунки.

- Ходімо, - не помічаю, як він виходить із авто та відчиняє мені двері й простягає руку.

Мовчки даю йому свою холодну долонь. Роман допомагає мені вийти з авто. І, на мій подив, не відпускає. Тримає та веде.

Це  він зробив мені бонус за те, що погодилася стати його підкореною? Господи, і визначення ж таке "підкорена". Але це краще чим саба чи нижня. Ці слова зовсім мені не подобаються. Якісь некрасиві асоціації в голові виникають.