Попелюшка мимоволі - Надія Голубицька
Коли вона, кашляючи, відкрила очі, то побачила губи Дмитра, що наближалися до її губ, її немов ударило струмом, бліде до цього обличчя стало червоним і вона хрипко прошепотіла:
- Що ти робиш?
- Штучне дихання, - він окинув її стривоженим поглядом, від якого її кидало то в жар, то в холод. - Чому ти не намагалася виплисти, не кликала на допомогу? Я навіть не зрозумів, що ти потопаєш.
- А де клоун? - відповіла Варя питанням на питання.
- За ним зараз пильнує Петро, поки поліція не приїхала. Але я повинен до цього з ним поговорити, він мені все розповість про цього замовника.
Обличчя Дмитра перекосила злість, таку неприкриту ненависть вона ще не бачила. Очі стали крижаними, важкі складки лягли у рота. Варя всерйоз стала побоюватися за життя цього горе клоуна. Він велів їй повернутися до Оксанки з Софійкою, але вона не пустила його, вчепилася в його руку мертвою хваткою, побоюючись, як би він в гніві не наламав дров. Перед очима стояла їх бійка з Максом, нещадний погляд Дмитра, який змушував крижаніти душу. Він спробував розтиснути її пальці, але побачивши її занепокоєне обличчя, вимовив з заспокійливою посмішкою:
- Ліз, не турбуйся. Я контролюю себе. Ніхто цього клоуна бити, або тим більше катувати не буде.Павлу досить буде його просто налякати, я впевнений.
Варя відпустила його руку, але все одно пішла слідом за ним. Викрадач сидів на задньому сидінні автомобіля Дмитра, дверцята були відчинені і поряд з ними височіла шафоподібна фігура Павла, який стежив за ним поглядом, що не віщував нічого доброго. Злочинець, і до цього не відрізнявся міцною статурою, зараз здавався просто кволеньким замірком, на тлі водія Дмитра. Коли вони підійшли ближче, Павло схопив викрадача за комір, витягнув з машини і злегка струснув, а Дмитро крижаним тоном поцікавився:
- Розповіси все по-хорошому, або ми тобі допоможемо освіжити пам'ять?
При цих словах Павло за комір підняв його, так що той став нервово дригати ногами в повітрі і прохрипів здавленим голосом:
- Я все розповім, хай тільки він відпустить мене.
Коли його ноги знову торкнулися землі, він почав свою розповідь, постійно з побоюванням озираючись на водія.
- Мій приятель попросив мене надати послугу одній панночці за пристойну винагороду. Я повинен був вкрасти дівчинку, потримати її в затишному містечку кілька днів, а потім передати панночці. Так що нічого б страшного з нею не сталося.
- Сволота! - Дмитро рушив на нього з щільно стиснутими кулаками, але Варя його втримала. - Та ти хоч уявляєш, який стрес пережила дитина ?! І що це за панночка? Ну говори! Для чого їй це все було потрібно? Навіщо їй Софія?
- Я не знаю її. Я бачив її одного разу, коли отримував аванс, - злякано сказав клоун, який, здавалося, навіть зменшився, зіщулившись і в страху втупившись на Дмитрові кулаки. - За її словами їй потрібно було справити враження на одного фраєра, щоб він, нарешті, зважився зробити їй пропозицію. Вона повинна була нібито врятувати дівчинку і повернути батькові.
При цих словах, Дмитро завмер і запитав лякаюче спокійним голосом:
- Як вона виглядала?
- Я вже говорив, що бачив її всього один раз. Я як слід її не зміг розгледіти, до того ж волосся вона сховала під шовковою хустиною, а половину обличчя закривали темні окуляри. Вона була така доглянута, загалом, дама з вищого світу, ось тільки на руці теліпався безглуздий браслет з фігурками слоників, жирафів і мавп.
- Марго, - тихо прогарчав Дмитро.
А Варя полегшено зітхнула, згадавши, що помічниця Дмитра зараз у відрядженні, значить, він не зможе придушити її на місці, а до того моменту, коли вона повернеться, він можливо злегка заспокоїться.
Коли клоуна забрала поліція, вони змогли повернутися додому. Але коли автівка під'їхала до воріт, картина побачена Варею змусила її похолонути від страху. Вона з жахом дивилася на Марго, яка з посмішкою в тридцять два зуби стрімко наближалася до них як завжди на величезних каблуках.
"Цього не може бути! Як вона так може після того, що зробила? Навіщо вона тут ?! »- промайнуло в голові у Варі, і їй чомусь стало моторошно неприємно, коли Марго буквально повисла на шиї Дмитра і смачно чмокнула його в губи, поширюючи навколо себе терпкий запах дорогих парфумів. Дбайливо стираючи свою червону помаду з губ Дмитра, вона щось щебетала про те, що тільки-но повернулася з відрядження, що вона жахливо перенесла політ, що партнери її не зустріли в аеропорту і вона мало не заблукала, що більше без нього вона нікуди не полетить, тому що їй було нестерпно самотньо, і іншу нісенітницю. Дмитро спочатку стояв перед нею дещо розгубленим, але потім, наче прокинувшись, відсторонився від неї і зупинив її словесний потік холодним поглядом.
- Як ти посміла організувати викрадення Софійки?
Варя внутрішньо здригнулася, почувши його холодний спокійний голос, вона вже знала, що його гнів і обурення ніщо в порівнянні з цієї крижаною люттю.Марго теж спочатку завмерла в страху, але потім, оволодівши собою, розгублено посміхнулася, і часто залопотівши своїми довгими віями, запитала:
- Про що ти говориш? Я не розумію.
- Не бреши! - продовжив Дмитро, нависаючи над нею. - Твій подільник вже в поліції дає свідчення. І описав він тебе, адже тільки у тебе є такий безглуздий браслет. Я його замовляв для тебе за ексклюзивним дизайном. Слони, метелики...
Він схопив її руку і потряс браслетом у неї перед очима. Марго помітно зблідла, але продовжувала розігрувати нерозуміння:
- Це якась помилка, або злий жарт ...
- Жарт! - прогарчав Дмитро. - Марго, краще не зли мене. Я на твоєму місці відправився б прямо в поліцію з щирим зізнанням. Інакше ти мене знаєш. Від мене не втечеш!
Він відкинув її руку, не захотів слухати її пояснення і пішов додому. Коли Варя піднялася в свою кімнату, щоб перевдягнутися до вечері, то почула мелодію мобільного. Дзвонила Інеса, господиня модельного агентства, де працювала Ліз. Вона незадоволеним тоном повідомила, що хоч вона і вигнала її під три чорти, але замовник вимагає саме Ліз для зйомок під час благодійного маскараду в Таорміні. Тому їй необхідно бути там через три дні і відпрацювати без усіляких своїх закидонів, інакше про кар'єру моделі вона може забути.
