В обіймах привида - Анні Флейм
Я говорю сухо та беземоційно, внутрішньо підготувавшись до того, це можуть бути останні хвилини мого життя.
— За два роки я овдовіла, і повірений чоловіка взяв справу до своїх рук. Власне, саме його ви нещодавно вбили. Він знайшов для мене цей маєток, і попри… вашу лиху славу я збираюсь викупити його та жити тут на самоті.
Глибоко вдихаю перед найвідповідальнішими словами.
— Як ви вже напевно помітили, я вас не боюся. Ви збудували чудовий маєток, і я не маю нічого проти такого сусідства. Якщо вас це не влаштовує — краще улагодити все прямо тут і зараз.
Зробивши паузу, не втримуюсь від гіркої усмішки та опускаю очі. Завмерле було серце пускається навскач. Чи наважиться привид власноруч вбити ту, що так схожа на його загиблу кохану жінку?
— Мені нема чого втрачати, я все одно навряд чи пережила би цю ніч. Тому моє життя у ваших руках, пане Ліаме.
