Скандальна зрада - Марія Акулова

Мої ревнощі просяться назовні жовчю.

Ігор тягне мене спочатку темним холом, а потім сходами вниз.

Я промовляю уїдливе:

– А як же твоя обраниця, Серебрянський? Невже кинув її, щоб закотити мені скандал?

– Мовчки йди, Агато…

Він намагається обрубити мою балаканину, але провокує сильніше. Я сміюся. Смикаю руку. Він, звичайно, притримує. І продовжує тягнути за собою  до машини. 

– Чи вона чекає на задньому? Ти спочатку переконаєшся, що я до розлучення ще раз тебе не осоромлю, а потім відвезеш її до нашої квартири і гарненько віджар…

– Мовчки, Агато.

Ігор обертається і кидає короткий промовистий погляд. Хоч би як хотілося відголити – затикаюся.

Дозволяю не надто ласкаво заштовхати себе в машину. З полегшенням наголошую, що в ній, крім нас, нікого немає. Спостерігаю, як чоловік обходить її з боку капота, і знову заводжуся.

Ну і навіщо ці безглузді гірки, якщо він мене так сильно кохає? Що за цирк?

Ігор сідає на місце водія і надто голосно зачиняє двері. Я навіть здригаюся. Нам краще якнайшвидше звідси забратися, але він не поспішає. Стискає кермо сильно-сильно. Я залипаю на повитих венами руках.

– Ну, і що це було, Серебрянський? – Запитую тихіше, ніж планувала. Думала, він сяде поряд і я влаштую повноцінний скандал. Але натомість напружено чекаю відповіді. Серце вискакує. Адреналін вирує у крові.

Він довго дивиться в лобове, все сильніше і сильніше стискаючи кермо. Потім повертає голову, дивиться, звузивши очі. Я боюся, що зараз ляпне якусь гидоту. Не хочу знову відбивати безпідставні звинувачення. І я бачу, що він готовий.

Скроні хвилюються. Очі кидають блискавки. Терези знову зберігають тендітний баланс. Я злюся, але хочу хитнути їх у потрібний мені бік.

Довго видихаю і тягнуся до напружених пальців. Веду по зворотному боці долоні, шепочу:

–  Не гнівайся…

А потім пискнути не встигаю, як опиняюся на чоловічих колінах. Відкриваю рота, щоб вдихнути, але й це мені не світить. Між зубів ковзає язик.