Скандальна зрада - Марія Акулова

Крокую в бік входу в сектор Стрелецького рвучко, але коли бачу Артура, що йде мені назустріч, сповільнююся. Кров рине до скронь. Звужую очі. Придивляюсь.

Він накидає на плечі сорочку. Дивиться на мене рішуче. От с…

Не домовляю навіть подумки. Не тому, що раптом став інтелігентом. Просто останнє, що мені хочеться – це теревенити.

Стрілецький, здається, дивується, роздивившись, хто в нього перед очима. Але це вже нічого не змінить.

Кілька кроків, що залишилися, я роблю швидко.

Зупиняюся, стискаю-розтискаю кулак. Дивлюся у вічі. Знову стискаю.

– Я так розумію, ти вже пожив…

Відповідь мені, звичайно ж, не потрібна. Рухаюсь швидко і від душі. Мій кулак з хрускотом врізається в ніс коханця жінки, з якою я розлучаюся, але відпускати ні чорта не готовий.