Хапай, або втікай - Олександра Малінкова

— Що це має бути? Тобто куди ми прямуємо? - запитала у неї.

— В місце де відбудеться головна весільна церемонія. Хочу, щоб все пройшло бездоганно. Тому потребую твоєї поради і допомоги.  - не забарилася з відповіддю дівчина.

— Добре! Спробую.

     Хвилин через п'ятнадцять ми опинилися в дуже мальовничій місцині. Квітучий садок з залізною білою аркою під великою вишнею. 

      І…

   Серце зрадницьки починає пропускати удари, бо я побачила Тео, який саме стоїть притулившись до стовбура тієї вишні, перехрестивши руки на грудях.

— А він що тут забув? - прошепотіла, так щоб почула тільки Аліса.

— Він свідок, люба, чому ти дивуєшся. - приязно посміхнулася вона. - Зараз все зрозумієш. 

      Таким чином в цьому садку ми опинилися в чотирьох: я, Янніс, Тео та Аліса. Все. Більше жодної живої душі навколо.