Асистент - Тесс Геррітсен

— Радий, що вас ще можна чогось навчити, докторе Айлс, — усміхнувся Пепе. — Бо я вже почав був почуватися зайвим.

— Отже, ми говоримо про людину, здатну оплатити стоматологічні послуги, — втрутився агент Дін.

— Доволі дорогі стоматологічні послуги, — уточнив Пепе.

Ріццолі пригадала Ґейл Їґер і її бездоганно рівні зуби. Коли серце перестає битися і розкладається плоть, саме стан зубів відрізняє багатих від бідних. Ті, кому немає чим заплатити за квартиру, знехтують болем у кутніх зубах чи негарним прикусом. Почали вимальовуватися моторошно знайомі характеристики цієї жертви.

«Молода жінка. Біла. Забезпечена».

Пепе відклав щелепу і зосередився на тулубі. Він деякий час вивчав розламану грудну клітку і реберний каркас, потім підняв одне з ребер, які лежали окремо, приставив його до грудної кістки і почав роздивлятися, під яким кутом вони з’єднуються.

— Воронкоподібна деформація грудної кістки, — зазначив він.

Ріццолі вперше побачила, як Мора Айлс втратила певність у собі.

— Я цього не помітила, — сказала вона.

— А що ви скажете про великі гомілкові кістки?

Айлс одразу ж відійшла в кінець столу, взяла одну з довгих кісток і почала її роздивлятися, стаючи дедалі похмурішою. Потім знайшла парну кістку другої ноги і поклала їх поруч.

— Варусне коліно на обох ногах. — Тепер у її голосі вчувався страх. — Викривлення приблизно п’ятнадцять градусів. Не розумію, як я могла не помітити.

— Ви зосередилися на переломі. Вам впали в око ці хірургічні кріплення. А подібні коліна зараз нечасто побачиш. Лише такий трухлявий пень, як я, може впізнати таке відхилення.

— Це не виправдання. Я мала одразу ж помітити.

Упродовж якогось часу Айлс мовчала, переводячи розпачливий погляд з ніг на груди.

— Це не має сенсу. Воно не збігається зі стоматологічними послугами, які їй надавали. Тут немовби дві різні людини.

— А ви не могли б розказати нам, що це ви обговорюєте? — втрутився Корсак. — Що не має сенсу?

— У цієї людини було варусне коліно, — пояснив доктор Пепе. — Іншими словами, викривлення ніг. Її великі гомілкові кістки викривлені на п’ятнадцять градусів. Це вдвічі більше за ті викривлення, які лежать у межах норми.

— І чого такий галас? У багатьох людей криві ноги.

— Йдеться не лише про ноги, — сказала Айлс, — а ще й про груди. Погляньте, під яким кутом ребра приєднано до грудної кістки. У неї воронкоподібна деформація грудної кістки. Унаслідок неправильного формування кісток і хрящів грудна кістка запала. У разі суттєвого викривлення з’являються задишка і серцеві проблеми. У цьому випадку западання невелике. Можливо, на її самопочутті воно ніяк не позначалося. Очевидно, це було суто естетичною проблемою.

— І все це через неправильне формування кісток? — запитала Ріццолі.

— Так. Порушення обміну речовин у кістковій тканині.

— І яка хвороба це спричинила?

Айлс нерішуче поглянула на доктора Пепе.

— Вона невисока на зріст.

— Який показник Троттера — Ґлайзера[15]?

Айлс узяла сантиметрову стрічку і швидко приклала її до стегна й великої гомілкової кістки.

— Гадаю, приблизно шістдесят один сантиметр. Плюс-мінус три.

— Отже, маємо воронкоподібну деформацію грудей. Варусне коліно на обох ногах. Короткий зріст. Усе збігається, — кивнув він.

— У дитинстві вона хворіла на рахіт, — пояснила Айлс Ріццолі.

Це слово вже стало майже архаїзмом. Для Ріццолі воно асоціювалося з немовлятами й босоногими дітлахами, які плачуть у напіврозвалених халупах. Із застарілим брудом бідності. З іншою епохою, забарвленою сепією. Слово «рахіт» не пасувало до жінки із зубами, які вирівняв ортодонт, і золотими коронками.

Гебріел Дін також помітив цю суперечність.

— Я думав, що рахіт розвивається від поганого харчування, — зауважив він.

— Так, — відповіла Айлс. — Унаслідок браку вітаміну D. Більшість дітей отримує достатню кількість цього вітаміну або з молока, або із сонячного світла. Однак якщо дитину погано годують і тримають у приміщенні, цього вітаміну їй бракуватиме. А це позначається на метаболізмі кальцію та на формуванні кісток. Узагалі-то я ще ніколи не бачила проявів цієї хвороби, — помовчавши, додала вона.

— Їдьте зі мною на розкопки, — запросив доктор Пепе. — Я вам покажу безліч випадків з минулого століття. Скандинавія, північ Росії…

— Але нині в США таке може траплятися? — запитав Дін.

— Вірогідність дуже мала, — похитав головою Пепе. — Зважаючи на деформовані кістки й низький зріст, я можу припустити, що ця людина жила в бідності. Принаймні до підліткового періоду включно.

— Це не збігається зі станом її зубів.

— Не збігається. Саме тому доктор Айлс сказала, що ми тут немовби досліджуємо два різні тіла.

«Дитяче і доросле», — подумала Ріццолі. Вона пригадала власне дитинство в містечку Рів’єр, штат Массачусетс. Їхня родина винаймала невеличкий будинок, у якому завжди стояла задуха. Вони тулилися в такій тісняві, що їй доводилося заповзати у свою схованку під ґанок, щоб бодай трохи побути на самоті. Джейн пам’ятала короткий період після того, як батька звільнили з роботи. Переляканий шепіт мами й тата в спальні. Консервована кукурудза й картопля на вечерю. Погані часи швидко минули. Протягом року тато знайшов нову роботу і на стіл повернулося м’ясо. Однак зіткнення з бідністю залишає свій слід. На душі, якщо не на тілі. Усі троє дітей у родині Ріццолі обрали роботу зі стабільними, нехай навіть і не захмарними, заробітками. Джейн стала правоохоронцем, Френкі пішов у морську піхоту, а Майкі — у поштову службу США. Усі вони намагалися уникнути загрози, з якою зіткнулися в дитинстві.

— Попелюшка, — сказала вона, глянувши на стіл. — Таке трапляється.

— Як у Діккенса, — додав Дін.

— А, ну звісно, — пригадав Корсак. — Крихітка Тім.

— Крихітка Тім із «Різдвяної пісні в прозі» справді хворів на рахіт, — кивнула доктор Айлс.

— І жив він довго і щасливо, бо старий Скрудж, мабуть, відвалив йому купу грошей, — сказав Корсак.

«А ти не жила довго і щасливо», — подумала Ріццолі, дивлячись на рештки. Це була вже не просто купа кісток, а жінка. В уяві Ріццолі почало вимальовуватися її життя. Вона побачила дівчинку з кривими ніжками й запалими грудьми. Паросток, який всихав на неплідному ґрунті бідності. Побачила, як ця дівчинка стає підлітком і носить сорочки з різними ґудзиками, із такої старої й запраної тканини, що вона перетворилася на прозору сіточку. І навіть