Недоступна примха - Ксана Рейлі

Усі відбувалося наче в тумані. Його теплі губи та ніжні дотики змушували моє тіло тремтіти від невідомих відчуттів. Я легенько потягнула краї його футболки, знімаючи її. У кімнаті було лише тьмяне світло, але я помітила, що очі Давида стали ще темнішими. Я легенько торкнулася його шкіри, відчуваючи приємне тепло. Мені хотілося чогось значно більшого, тому я підсунулася ще ближче. Було враження, наче хлопець вагався. Я не могла зрозуміти, що саме його зупиняло, якщо він справді хотів мене. Я бачила це та відчувала. Моє серце забилося сильніше, коли я перекинула свою ногу та сіла на його коліна. Давид ледь провів своїм пальцем по моїй руці, а тоді зупинився на ключиці. Я не могла відвести від нього погляду. Можливо, скромна Попелюшка зараз би втекла звідси, залишаючи свого принца, але я не така. Я хотіла Давида з першої ж зустрічі, з того моменту, як він поцілував мене.

Хлопець легенько торкнувся своїми губами до моєї шиї, і мені наче забракло дихання. Його руки опинилися під моєю сукнею, а я захотіла від неї позбутися. Без жодних вагань я потягнула бігунок блискавки вниз, відчуваючи, що Давид уважно спостерігає за мною. Раптом він поклав свою руку на мою, зупиняючи мене.

— Ти впевнена? — тихо спитав він, а я кивнула. — Не хочу, щоб ти потім шкодувала про це.

— Є причини, чому я буду шкодувати?

— Я не знаю. Можливо, колись ти знайдеш кращого і пошкодуєш, що твій перший досвід був зі мною.

— Цього не буде, — впевнено сказала я та зі всією пристрастю поцілувала хлопця. — Мені потрібен лише ти. Можливо, це не те, що ти хотів би почути, але я по-справжньому закохалася в тебе.

Давид уважно дивився на мене, а тоді видихнув і відвів погляд. Я не могла вимагати від нього зізнань у відповідь, але все ж хотіла цього.

— Валь.., — почав він.

— Я не чекаю, що ти скажеш те саме, — перервала його я. — Тобі, мабуть, складно і собі в цьому зізнатися. Я хочу, щоб ти зробив усе так, наче дійсно кохаєш мене.

Давид декілька секунд дивився мені в очі, а тоді різко поцілував. Я одразу ж відповіла йому та притиснулася ближче до нього. Він допоміг мені зняти сукню, а я залишилася лише в  білизні. Раніше ніхто не бачив мене такою. Мабуть, мені мало б бути соромно, але голодний погляд хлопця заводив мене ще більше. Йому це подобалося. Я знала.

Він піднявся зі мною на руках, а тоді попрямував в іншу кімнату. Користуючись нагодою, я провела рукою по спині хлопця. Мені хотілося відчути під своїми пальцями кожен міліметр його ніжної гарячої шкіри. Давид надто обережно поклав мене в центр ліжка, нависаючи наді мною. Як я зрозуміла, ми опинилися в його спальні. Він забрав невеличке пасмо волосся з мого чола, а я весь цей час дивилася йому в очі.

— Ти прекрасна, — сказав він, змушуючи мене усміхнутися. — Така світла, чиста і невинна... Наче ангел.

Було таке враження, ніби Давид боровся сам з собою. Він дивився на мене очима, повними бажання, але чомусь стримував себе. Мені хотілося переконати його у впевненості свого рішення, тому я потягнула його за шию ближче до себе. Він вперся своїм поясом до моїх колін. Це змусило мене розсунути їх, дозволяючи його тілу опуститися ще нижче. Я задихнулася від відчуття його близькості. Давид залишив легкий вологий поцілунок на моїй шиї, а тоді почав повільно опускатися нижче. Його пальці вимальовували круги на моїй шкірі, змушуючи тіло легенько тремтіти. Я заплющила очі, наповнюючись емоціями, що підносили мене до краю...

Зранку я прокинулася від того, що мені стало холодно. Коли повернула голову, то помітила, що Давида не було поруч. Я поклала свою долоню на те місце, де він лежав та легенько усміхнулася. В голові одразу ж з'явилися спогади нашої першої ночі разом. І хоч все було далеко від тих ідеальних казок, де у дівчаток нічого не боліло, я раділа, що моїм першим чоловіком був Давид. Від моїх думок мене перервали якісь голоси. Я трохи напружилася, піднімаючись з ліжка та скривилася, відчуваючи неприємний біль внизу живота. Я помітила на спинці стільця футболку Давида та швидко накинула її на себе. Мені не хотілося виходити з кімнати, але розмова була доволі голосною, тому я могла чути цей діалог.

— Мамо, я останній раз говорю тобі, що з Камілою все скінчено! — різко сказав Давид. — Мені набридло, що ви з батьком постійно втручається у моє життя. Годі!

— Хто вона? — почула я дещо жорсткий жіночий голос. — Хто та дівчина, на яку ти проміняв Камілу? Вона з наших кругів?

— Яка взагалі різниця?! Я не збираюся з тобою про це говорити. Це мій вибір і тебе він абсолютно не стосується.

— Ще і як стосується! Ти — мій син.

— Будь ласка, йди геть.

— Вона зараз тут? — спитала жінка, а я помітно напружилася.

В кімнаті Давида не було дзеркала, але воно і не було мені потрібне, щоб зрозуміти, що у мене жахливий вигляд. Не так хотілося мені познайомитися з його мамою. 

— Ні! — різко відповів Давид.

— Тоді, мабуть, це твої туфлі та сукня валяються біля дивана, — буркнула жінка. — Гаразд, я йду геть, а тобі раджу дуже добре подумати. Не розчаровуй свого батька так, як це зробив твій брат.

Я почула, що двері голосно зачинилися. Лише тоді змогла полегшено видихнути. Тільки полегшення було недовгим, адже я не була дурною. Неважко здогадатися, що батьки Давида стовідсотково будуть проти нас. Я повільно відчинила двері та вийшла в коридор. Мою увагу привернула сукня та туфлі, що валялися неподалік. Одразу ж стало соромно за те, що це бачила мама хлопця. Вона точно зрозуміла, що саме було цієї ночі. Я помітила Давида на кухні. Він стояв спиною до мене, дивлячись у вікно. Хлопець був без футболки. Яскраві моменти спливли в моїй пам'яті, але я одразу ж відкинула їх. Я зробила декілька кроків у його сторону і зупинилася біля столу.

— Я взяла твою футболку, — заговорила я. — Ти не проти?

Давид оглянувся, дивлячись на мене, а тоді підійшов ближче. Його губи розтягнулися в легкій усмішці.

— Як давно ти не спиш? — спитав він.

Мабуть, хотів дізнатися, чи я чула його розмову з мамою.

— Недавно прокинулася, — відповіла я.

— Як ти? — дещо стурбовано спитав хлопець. — Усе добре? Нічого не болить?

— Я в нормі.

— Сідай! — Давид відсунув мені стілець та допоміг сісти.

— Я чула те, що говорила твоя мама, — сказала я та глянула на хлопця. Він кивнув. — Твої батьки, мабуть, завжди будуть проти нас.

— Мені байдуже.

— Це не має так бути. Вони — твої батьки, а я... Я навіть не знаю, ким є для тебе.

Давид раптом присів біля мене і взяв мої руки у свої долині. Він уважно подивився в мої очі. Якесь тепло з'явилося всередині, коли я дивилася на хлопця.

— Ти — моя дівчина. Рано чи пізно вони приймуть наші стосунки.

— Ти не боїшся, що через мене можеш втратити довіру батьків та розчарувати їх?

— Не боюся, — впевнено сказав Давид. — Ти вартуєш того, щоб втратити усе. Я обіцяю, що тепер ніхто не образить тебе. Усі будуть знати, що ти зі мною і що ти — моя.

— Ти хочеш розказати усім? — здивувалася я.

— Мені треба було вже давно це зробити. Підемо в понеділок разом до коледжу?

Я кивнула, не стримуючи своєї усмішки, а тоді нахилилася та поцілувала Давида. Можливо, нам доведеться боротися проти усіх заради нашого кохання, але я готова до цього...

У понеділок зранку я неабияк хвилювалася. Спочатку думала, що Давид забере мене біля дому і ми разом поїдемо в коледж, але він так і не з'явився. Я написала йому декілька повідомлень і отримала лише одну відповідь. Він написав, щоб ми зустрілися біля входу в коледж. Я усміхнулася, адже Давид не передумав. Сьогодні усі дізнаються, що ми разом. Два дні тому, у своїй квартирі, він переконав мене в цьому, а я... Я повірила йому. Спогади нашої першої ночі завжди зігрівали мене. Він був таким ніжним та обережним зі мною, наче я була найдорожчою дорогоцінністю.

До коледжу мені довелося йти самій, адже я сказала Тасі, що поїду з Давидом. Тільки цього так і не сталося. Біля входу я одразу ж побачила подруг. Хлопця ще не було, тому я підійшла до них. Тася глянула на мене, піднявши одну брову.

— Ем, ти ж казала, що приїдеш з Давидом, — сказала вона.

— Він написав, щоб ми зустрілися біля коледжу. Мабуть, не встигав заїхати за мною.

— Зате встиг за іншою, — пробурмотіла Ліса, дивлячись мені за спину.

Я прослідкувала за її поглядом. З автомобіля Давида, усміхаючись, вийшла Каміла, а за нею й сам хлопець. Він навіть не глянув у мою сторону. Моє серце наче розірвалося на маленькі шматочки, коли Давид взяв Камілу за руку та легенько усміхнувся їй. Вона ж потягнулася і поцілувала його. Я відчула, як Тася міцно взяла мене за руку. Сльози з'явилися на моїх очах, бо він не відштовхнув її. Я глибоко вдихнула і відійшла від дівчат. Хотілося кудись втекти... Я швидко попрямувала до коледжу і забігла у вбиральню, намагаючись контролювати свої емоції. Я вірила йому весь цей час і десь в глибині душі вірила й досі. Ще два дні тому в нас все було так чудово, наче в казці. Що змінилося? Давид говорив щиро і впевнена, що він теж відчував до мене щось сильне. Можливо, навіть кохав. Я витягнула свій телефон і відкрила наше з ним листування. Я вирішила начхати на свою гордість і швидко написала йому повідомлення:

«Ти казав, що ми прийдемо в коледж разом, але з'явився з Камілою. Що це було?»

Його відповідь не змусила себе чекати:

«Що це? Це правда, Валентино! Можливо, жорстока, але я попереджав тебе про це ще раніше.»

Моє серце стиснулося від болю, а на очах з'явилася пелена сліз. Я все ж набрала наступне повідомлення:

«Ти брешеш! Це не може бути правдою. Не після того, що було між нами!»

«Ти впевнена? Я ніколи не був і не буду хорошим хлопцем. Ти добре знала це, коли спала зі мною.»

Мої руки тремтіли, коли я читала його повідомлення. Кожне слово боляче різало моє серце, але я все ще не вірила йому.

«Через годину чекатиму тебе на набережній. Хоча б з поваги до мене, ти повинен сказати мені всю правду в обличчя. Давиде, я даю тобі останній шанс усе пояснити.»