Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав
Розумію що він вийшов з машини та іде до мене , але боюся навіть очі підняти на цю людину .
-Ти глуха чи що ?! - гарчить біля мене чоловік .
І тут мене прориває .
Сльози ллються зі стонами , а все тіло починає трусити .
- Що з тобою ?! Агов... Що таке ? Щось сталося ?
Відчуваю як мене підтримують сильні чоловічі руки , тому що ноги вже не держать і я починаю осідати на землю.
Чоловік веде мене до відкритих дверей автівки.
- Я ж тебе наче не зачепив ... Чи зачепив ?- вже спокійніше питає він.
- Все ....добре ...- майже пошепки вдається мені видавити з себе .
До цього моменту мене вже всадили в шикарний салон машини і вклали в руки пляшку з холодною водою .
- Заспокойся . Може тобі допомога потрібна ?
Відчуваю що чоловік говорить зовсім поряд , навіть запах його одеколону відчуваю , а подивитися на нього нема сил .
- Ні...все добре ...- промовляю заїкаючись .
- Давай я тебе хоч додому відвезу . Чи куди ти так спішила ...
Голос спокійний , приємний ...навіть лагідний. Зовсім не схожий на той , що був з початку .
- Ні ...дякую . Я візьму таксі .- стараюся взяти себе в руки .
Досить з мене на сьогодні провожатих.
Пробую вилізти з машини , але чоловік усаджує мене назад .
- Сиди тут . Я сам таксі впіймаю .
І відразу іде в бік дороги .Та через кілька хвилин повертається .
- Машина чекає . Якщо ти не передумала .
-Дякую...
Швидко вибравшись з авто, направляюся до припаркованого недалеко таксі .Та зробивши кілька кроків чую як поряд іде він .
Я думала чоловік поїде відразу , як тільки я покину його машину ...
Навіщо йому іти зі мною ?
Але він іде до самого таксі , а коли я сідаю всередину , закриває за мною дверку .
Таксист повільно рушає з місця і я нарешті наважуюся подивитися у вікно...Та бачу тільки широкі чоловічі плечі в чорному піджаку ...
І в пам'яті спливає його запах.
Різкий , чоловічий аромат з нотками цитруса і чогось гіркого....
Здається , цей вечір я справді запам'ятаю надовго....
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно