Право на другий шанс - Тая Смоленська
Перше що роблю, повернувшись додому - ховаю тест на вагітність. Нема чого Артему знати про дитину. Він зрадив нас і я ні за що в житті не розповім про свою вагітність. Інакше до кінця своїх днів загрузнемо в цих хворих стосунках.
Потім я йду в душ, щоб змити весь бруд минулого дня. Таке відчуття, що мене обплювали. Натираю себе мочалкою до почервоніння. Шкіра пече, але я не можу зупинитися. Мені гидко від власного тіла. Від того, що до мене торкався чоловік після своєї коханки. Зупиняюся лише тоді, коли згадую що вагітна і мої дії можуть зашкодити малюкові.
Виходжу з душу і кутаюся в м'який рушник. Я вся напружена. Прислухаюся до звуків зовні, боюся зустрічі з чоловіком. Краще б йому взагалі не приїжджати. Бачити його сьогодні не хочу.
Мене всю трясе. Я забираюся під ковдру, але вгамувати тремтіння так і не виходить. Серце в грудях норовить вистрибнути. З силою б'є по ребрах, інтенсивно ганяючи кров по венах. Серцю боляче. Воно стискається в спазмах
Мене роздирає бажання зібрати валізи і зникнути. Щоб він хвилювався. Щоб шукав, не міг знайти.
Я завжди знала, що поруч з Артемом буде складно. Він видатний і успішний чоловік. Він крутиться в колах людей таких же як і він сам. Він - ділова людина. Він розумний. Привабливий і харизматичний. Але я так само завжди знала, що він шалено кохає мене. Не сумнівалася в цьому ні на мить. Навіть коли я набрала зайві кілограми, його погляд не змінювався. У ньому читалося бажання і обожнювання.
Зараз же я розумію, що просто надумала собі це все. Бачила те, що хотіла, не бажаючи знати правди.
І ось тепер розплачуюсь за свою наївність.
У вікно вдаряє світло фар, лунає гул мотора. Артем повернувся. Мені чомусь стає страшно. Так, наче це я його зрадила і боюся, що він про все дізнається.
Я міцно заплющую очі, намагаючись якомога швидше заснути, але звичайно ж у мене не виходить. Серце б'ється часто-часто.
Тук-тук.
Тук-тук.
Мене кидає то в жар, то в холод.
Я чую як грюкнули вхідні двері. Чую важкі кроки чоловіка. Чую як включилася вода в душі. Він виходить з ванної кімнати, вона прямо навпроти нашої спальні. Завмирає перед дверима. Тиша. А потім кроки віддаляються в бік кухні. Я з полегшенням видихаю, тому що він вирішив відстрочити нашу зустріч.
Його немає довго. Я навіть встигаю задрімати. А потім різко виринаю зі сну, коли двері в спальню відкривається і на порозі з'являється він.
Як ні в чому не бувало скидає з себе одяг і лягає поруч зі мною на ліжко, навіть не припускаючи який ураган емоцій вихором грає всередині мене.
Ще б обійняв мене для повної картини зразкового чоловіка!
Скотина.
Ненавиджу його!
Ненавиджу!
Він обов'язково за все поплатиться!
Дякую всім за коментарі і зірочки! Дуже приємно бачити ваш відгук!
