Його жага - Альбіна Яблонська

Могла ворушити руками. Могла звести ноги. Могла підвестися, прокричати назустріч поліцейським, що тут Марс. Але натомість лежала і мовчала. 

Лише дивилася, як він одягає футболку, застібає джинси та ремінь, так і не зробивши найголовнішого. Він ішов, а я була розгублена. Що буде далі?

— МІСІС ФІНЧЕР!!! — вже вибивали двері. — З вами все гаразд?!

Марсель залишив камеру, залишив мене посеред бардаку та розірваного одягу. І вийшов через чорний хід. Він ішов дворами, сказавши мені наостанок:

— Ми з тобою ще побачимось, мала. Це не кінець. Я прийду за тобою і отримаю все сповна, будь впевнена. Ти мені за все відповіси. І за брехню, і за зраду. За те, що витерла ноги об почуття, наче я шматок лайна... Хах, — усміхнувся Марс. — Ти ще побачиш, на що я здатен тепер, Камілло. Я реальний псих... Не надумай розповісти йому, інакше буде гірше.