Третя карта - Юліан Семенов

Ставши дружиною сатрапа, що відкрив Азії рівнини ї горби Європи, Галтіса сказала йому:

— Скільки прекрасних чоловічих облич перебачила я у своїх мріях, скільки слів сказали мені неіснуючі коханці, скільки ніжності зазнала я у снах своїх… Не кажи мені про свою пристрасть: ти чесний, тож коли ти схочеш завести нову подругу, тобі буде соромно дивитися мені у вічі, і ти накажеш отруїти мене, і це занапастить тебе, бо я сестра Кіра, і боги помстяться тобі. Стався до мене, як до друга. Коли ти захочеш влаштувати вакханалію, як це робив мій брат, щоб утихомиритися після важких розмов із ворогами, скажи мені, і я поїду в гори, а ти супроводжуватимеш мене до перших постів, та й повернешся і будеш щасливий, відчуваючи свою силу і велич: дружина сатрапа повинна дозволяти йому відчувати власну могутність. Не тримай коло мене євнухів — я ненавиджу підглядачів, вони зрадники за вдачею, бо хто зрадив раз, зрадить і вдруге. Вір мені, тоді я зможу бути для тебе тим, ким була для брата.

Сатрап був щасливий у шлюбі. Він не криючись, на очах у помічників радився з дружиною, він оддавав їй шану на людях, немов богині, провівши перед тим ніч в оточенні вакханок, і оця його свобода лякала решту сатрапів, бо коли людина сильна вдома, де найважче бути сильною, то, значить, у відношенні до чужих могутність його незрівнянна і страшна; тільки коли володар не приховує своїх бажань од ближніх, тільки тоді він досягнув найвищої влади.

… Годинами просиджуючи з онуком, пильно стежачи за тим, щоб невільники вчасно подавали улюблені Ксерксові страви, Галтіса думала, як їй зробити, як, не лякаючи хлопчика, сказати про ту постійну загрозу, що супроводжує кожен його крок. Як ніхто інший, вона знала, що саме по-справжньому захоплює онука. Ксеркс блискуче розповідав їй історії морських подорожей, давав свою оцінку битвам часів вавілонського розквіту, цікавився звичаями далекої Спарти й жартома зазначав, що звичай спартанців — після загибелі володаря на полі бою закривати на десять днів торговицю і суд — неможливий у персів, оскільки позови і торгівля — два найулюбленіші заняття підданців. Він звертав свій погляд у минуле, але не так, як це робили Кір чи Дарій, не в ім'я майбутнього, а задля свого задоволення: що може бути приємніше од парадоксальних роздумів, під час яких відточується розум і розвивається риторика!

Галтіса постійно боялася, коли б хлопчик не вирішив, що, ставши царем, він знайшов підданих. Вона знала, що тільки розумний баланс сил може врятувати життя Ксеркса. Вона розуміла, що, був би він простолюдином, не позначеним печаттю богів, усе було б просто й звичайно. Однак життя царя нерозривно пов'язане з його престижем, а престиж — це завжди дія, і не оборонна, а наступальна. Його престиж — це престиж царства, і честолюбці завжди можуть увійти в коаліцію з іншими честолюбцями, якщо доведуть, що за своїм рівнем престижі не відповідають один одному; тоді, скажуть вони, порятунок у перевороті і вбивстві того, хто виявився нижчим од задуманого ними ідеалу.

Галтіса знала, що в царстві точиться прихована боротьба між військовою хартією Мардонія та партією політиків, яку очолював білолиций Артабаи.

Галтіса розуміла, що сутичка двох честолюбств чекає арбітра, але вона усвідомлювала й те, що ні Мардоній, ні Артабан не вважали Ксеркса за арбітра. Вони гадали, що Ксеркс повинен приєднатися до однієї з партій, надавши їй, таким чином, законодавчих функцій та божественної спрямованості.

Одного разу під час танців юних скіфок, спостерігаючи за тим, з якою байдужістю дивився Ксеркс на соромітність, що запалювала інших чоловіків, Галтіса прийняла рішення. Вона думала про життя свого хирлявого, тендітного хлопчика, котрий для сліпого натовпу був царем, а для вождів партій — пішаком, вінценосним символом, який треба привернути на свій бік або знищити.

«Він дуже розумний, — думала Галтіса, спостерігаючи за Ксерксом, — пін дивиться на красу тіла, а не на розпусту духу отих дикунок. Ксеркс знає ціну своїй чоловічій силі, тож він не переситився, просто він уміє бачити більше за інших: за сороміцьким він силкується побачити чудо пластики. Це мій онук, і я повинна відкрити йому істину…»

— Ксерксе, — мовила Галтіса, — великий царю персів, вислухай мене.

— Кажи, — відповів Ксеркс, поволі одірвавшись поглядом віл скіфок.

— Володіти — це випереджати. Царювати — це угадувати задуми богів. Угадування — це не щось темне, це, навпаки, явне, складене з кубиків явного. Кубики — думки людей, які оточують кожного. Розкидані по підлозі кубики — крах імперії. Складені в одне ціле — стіни вічності, бо оберігають пам'ятник величі володарів. Кубик «досягнення величі війною»-Мардоній; кубик «досягнення величі миром»— Артабан. Якщо ти зволікатимеш, обидва кубики розпадуться на десятки інших. Зараз той момент, коли ти, знаючи думку обох, мусиш прийняти рішення.

Галтіса напружено чекала, що відповість онук, і боялася його відповіді: навіть найрозумнішим бабусям онуки-царі завжди здаються маленькими дітьми.

Ксеркс повагом обчистив банан, зробив із жовтої лушпини кораблика та й поклав його обережно на велику срібну тацю.

— Скидається на човен, який спустили на море після заходу, — мовив він, ледь примруживши очі. Він знову глянув на танцівниць і ледь скривився: тхнуло потом, дикунки помітно притомились. — Кажуть, срібло лікує шлункові недуги — дуже цікаво… Тиждень тому я наказав розрубати навпіл трьох фрігійців, які прийшли до мене з доносом на Мардонія та Артабана, вони сказали, що і той і другий хочуть убити мене в боротьбі за свої ідеї. Я звелів ознайомити вождів партій з моїм вироком: «Покарати безчесних за спробу посіяти ворожнечу й недовір'я серед друзів». Вивідачі донесли, що страта протверезила обох: вони тепер говорять із своїми радниками про плани на майбутнє у віддалених кімнатах, побоюючись, що мої люди можуть підслухати їхні розмови. А я знаю геть усе!..

Наступного дня, зібравши раду, Ксеркс посадив Галтісу коло себе, на другій сходинці тронного підвищення, і, з посмішкою, оглянувши карбовані обличчя вождів партій, сказав:

— Весь час після вступу на престол я думав про те, як би мені не принизити царського сану предків і звершити не менші, ніж вони, діяння на благо держави. Я зібрав вас, щоб повідомити про свій задум: з'єднавши мостом Азію та Європу, я поведу війська на Елладу.

Цілу ніч Ксеркс готувався до цієї ради. Він викликав до бабусі в дім тих, кого було колись піднесено з ласки Дарія: з ними розмовляла Галтіса. Ксеркс сидів у кутку,