Infernale. Пекельний сеанс - Джонатан Скарітон

— То її можна перевести?

Нестор пройшов через кімнату, переступаючи через кабелі, до іншого столу. Там лежав якийсь механізм, прикритий душовою фіранкою. Здмухнувши з неї пил, він зняв покривку.

— Це те, про що я думаю? — спитав Чарлі.

— Фотомеханічний оптичний принтер, — відповів Нестор. Він постукав нігтями по коліщатках. — Спеціальна проекційна голівка зі змінними коліщатками і складаними штифтами, для фіксації плівки без завдання пошкоджень. Я можу змінювати голівки і штифти, які потрібні для опрацювання плівки, але не розірвуть її на клапті. Бачите кодувальну пластину зверху? Вона налаштовується, і це дозволяє синхронізувати кадри з нестандартними рамками. Оскільки паперові позитиви робляться на тривалій базі, без коригування в залежності від різниці щільності вихідних негативів, я можу влаштувати так, щоб відбите світло, необхідне для поверхні паперових позитивів під час копіювання, регулювалося, підсилюючи та зменшуючи світло в залежності від того, наскільки світлими чи темними є епізоди.

— Я вже бачив це раніше, в Центрі зберігання кінофільмів в Огайо, — сказав Чарлі.

— Це модифікована версія того, яким користуються вони. Їхній був обладнаний відеопередавачем і кадровим буфером — та все одно оператору доводилося вирівнювати кожен кадр вручну, а це ще той клопіт.

Він погладив кришку сканера, наче то була вродлива жінка.

— Кадрове вікно коротке і просте. Плівка намотується на шість тридюймових частинкових переносних валиків і через кадрове вікно.

Вітмен зиркнув на Нестора і постукав по годиннику. Нестор не звернув на нього уваги.

— Цій паперовій плівці добрих років сто, — мовив Чарлі. — Гадаєш, твій принтер упорається?

— Можеш перевірити, — сказав Нестор. Хвилюючись, він починав говорити швидко. — Кришка вигнута, тож навіть деформована плівка, як-от ваша, лежатиме щільно за мінімального тиску на неї. Система керування мотором застосовує патентований контрольний натяжний важіль, і його позиція зчитується сенсором з ефектом Голла, який відстежує положення магніту, встановленого в осьовій точці важеля.

— Я схожий на того, хто розуміє марсіанську? — обурився Вітмен.

— Цей принтер здатен зробити негатив, а вже з нього копії на 35-міліметрову плівку. І виглядатимуть вони як точні копії оригінальних паперових позитивів. З цього моменту можна зберігати їх на медіа-плеєрі чи робити QuickTime-файли для комп’ютера, якщо хочете тримати їх під рукою для перегляду і легкого копіювання. Я міг би зробити все це, і зробити добре. Але не буду.

Останні кілька слів він виплюнув із відразою, увесь час невідривно дивлячись в очі Вітмену.

— Нам потрібна твоя допомога, — сказав Чарлі. Він відчував присутність Вітмена поряд із собою. — Тобто, мені потрібна твоя допомога.

Нестор похитав головою.

— Це занадто, Чарлі. Я ціную нашу дружбу, але… — він знову вказав на Вітмена. — Я не роблю послуг нижчим формам життя.

Чарлі знову благально подивився на нього, але каталонець чути нічого не хотів.

— Як ти міг подумати, що я таке робитиму?

Тоді заговорив Вітмен. Він вказав на портрет чоловіка в бобровому капелюсі, безрукого метальника ножів, божевільного лікаря, Лона Чейні в «Лондоні після опівночі».

— Як сильно ти хочеш цей фільм?

— Що?

— Не чув, що я сказав?

— Що ти маєш на увазі?

— На що ти готовий, щоб отримати в руки «Лондон після опівночі»? — спитав Вітмен.

Нестор відповів не одразу. Вітмен, тепер уже впевнений, продовжував:

— Ти міг би, скажімо, допомогти старому знайомому з переведенням паперової плівки в інший формат?

Нестор спантеличено розкрив рота.

— Дурня, — ледь вимовив він.

Вітмен знизав плечима, всміхаючись — то була посмішка переможця.

— Де ти його знайшов? — спитав Нестор.

— В одному фільмовому сховищі на кордоні Калвер-Сіті та Інглвуда — я кажу про середину 80-х — у Тернері, після викупу фільмів MGM.

Нестор вгатив кулаком по правому коліну.

— Чорти б мене вхопили. Вони таки мали його весь цей час, ті ідіоти!

— На ньому був напис «Гіпнотизер» — одна з його назв у британському прокаті. Винятково добрий стан. Ніхто ніколи не перевіряє альтернативні назви.

– І, гадаю, вони просто впустили тебе взяти що схочеш.

Вітмен всміхнувся.

— Якось так.

Нестор пошепки вилаявся.

— Для таких речей є назва: це називається злочином.

— Деякі предмети просто вивалюються з кузовів вантажівок. Так буває. Перевір статистику.

– І ти продав його?

— За кругленьку суму.

— Ти ж сучий син.

— Спочатку я зробив кілька копій для себе й приятелів, звісно. Можеш отримати мою 16-міліметрову копію, якщо хочеш. Але натомість ти маєш дещо зробити для мене.

— Ти огидний.

— Хто шукає, той знайде. Ти ж знаєш, ті тупоголові в MGM справді вважали, що фільм зник. Тож вони не просто не тямили, чим володіють — його реставрація була не в пріоритеті. Вони промаркували його як «НЕВІДОМИЙ» у довжелезному списку такого собі чистилища для фільмів, назви яких сподіваються відновити колись. Копія, звісно, була повна. А якби я залишив її там — хтось інший знайшов би, уже коли фільму настав би гаплик. Принаймні завдяки мені цю чортову плівку хоч хтось подивиться. Її врятовано.

— То ти кажеш: краще нехай фільм буде в руках якогось приватного колекціонера, котрий усього лишень не має рекомендацій, окрім того, що