Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав

Адам 

Дивлюся на Емму , яка спокійно сопе на подушці , під боком,  і не можу приховати посмішку .
На її обличчі зовсім нема макіяжу , але вона ідеальна . Пухкі , рожеві губи , довгі темні вії , трохи почервонівші  щоки і руді кучері , на які падають з вікна промені сонця .
Яка ж вона гарна ... бездоганна.
І моя .
Тільки моя.  Лисичка .
Хочу, щоб ця дівчина завжди була поряд .

Звук мобільного повідомляє про вхідне повідомлення і я дивлюся на екран .

" Ти ж пам'ятаєш про вихідні ? Ти обіцяв ."

Діана . Звісно , я забув ...
І йти зовсім не хочеться . Та це все потім ... Я просто відкладаю мобільний на тумбочку .

- Пора вставати ?- сонним голосом шепоче Емма .
- Вибач , я тебе розбудив ...
Нахиляюся і цілую її в оголене плече . Вона пахне квітами ... Цей запах зводить з розуму ...

- Скільки годин ?- мурличе дівчина .
- На жаль , нам скоро їхати треба .- кажу з сумом і торкаюся її губ .

Як же не хочеться повертатися в " Атлант ". Не хочеться , але потрібно. Еммі .
Дивлюся в її дивовижні очі , найкрасивіші очі , та просто завмираю.
Я кохаю цю дівчину ...

   ***

Емма

Хіба можливо так швидко закохатися в чоловіка ? 
Напевно раніше , я б сказала що ні , але зараз ... Повністю впевнена у своїх почуттях .
А ще ...здається , це взаємно .

- Милуєшся ?- усміхається Адам , відриваючи погляд від дороги .

І я розумію що дивлюся на чоловіка не відводячи очей .
Боже, наче божевільна фанатка ...

- Я просто...- усміхаюся й опускаю голову .
Відчуваю як горять мої щоки .

Після цієї ночі знаходитися поруч з ним стало ще складніше.  Я не можу відірватися  від його обличчя , губ , рук ...
А запах... Особливо зараз , коли ми їдемо в машині та він так близько ...

В пам'яті раз за разом спливають кадри нашої ночі . І в трусиках стає мокро ... 
Дідько , дуже соромно . Та я не можу нічого з цим зробити .

- Не переживай , ти не запізнишся .- заспокоює мене Адам , помічаючи як я кручусь на кріслі .
- Угу ...добре .

Ой , знав би ти чого мені не сидиться...

- Повечеряємо сьогодні?- питає чоловік .
- Так , звичайно .
- А які плани на завтра ?
- Завтра неділя , я вихідна ... Ніяких планів .
- Тоді я тебе викраду .- його усмішка зводить з розуму .
І я вже готова на все .

   ***

Адам

Лисичка втекла від мене ще до того як ми увійшли в готель . І так соромилася коли я цілував її посеред вулиці . 
Вона наче з іншого часу . 
Дівчата вже давно не приховують свої почуття . І не соромляться коли їх торкаються привселюдно . Але не вона. ..
І це мені найбільше подобається .
Все що в ній є , все моє ... Тільки моє .

Включаю ноутбук після добової перерви і на пошту сиплються повідомлення .
Схоже , в понеділок треба все ж їхати в офіс .

Три години проходять непомітно . Конференція за конференцією .  Відкидаюся на спинку крісла і розстібаю верхні ґудзики сорочки . 
Як же не хочеться працювати , а я ще навіть не розгрібав договори , які надіслала секретарка ...

Замовляю в номер ще чашку кави і беруся за роботу . 
Зараз би побачити мою лисичку ...я справді сумую за нею . А ще з голови не виходить наша ніч...
Її перша ніч . 
Я був впевнений що в неї нікого не було до мене. І після мене не буде . Я не дозволю ще комусь торкатися її...

У двері номеру стукають і я відкладаю ноут . 
Відкриваю двері та губи розтягуються в посмішці . Емма.

- Я вирішила сама принести тобі каву...- тихо каже дівчина і завозить в номер візок з чашкою гарячого напою і тарілкою , накритою високою кришкою.
- Я дуже радий .
І так , я безмежно радий що вона прийшла .

- Вже обід , а ти не замовив їжу в номер , тому я зробила вибір  на свій розсуд .

Вона не підіймає  голови . Проходить в кімнату , ставить на стіл мою каву та обід .
В тарілці паста з морепродуктами . Чудово . Тільки зараз розумію що я голодний .

Раніше ніхто з дівчат не пробував піклуватися про мене . Так , розумію , я одразу давав зрозуміти що між нами тільки секс , але ... Ніхто навіть не намагався зварити мені каву , чи приготувати сніданок ...
Виявляється , це приємно коли про тебе хтось піклується .

- Я можу принести щось інше , якщо не  хочеш ...- тихо промовляє Емма .
А я стою наче бовдур ,і не зводжу з неї погляду .

- Дякую , паста підійде .
- Гаразд , тоді я пішла .
- Куди ?
- Працювати ...- усміхається вона .
- Може пообідаєш зі мною ?- ніколи не чув від себе такого тону в голосі ...
Я майже благаю ...
- Ну , я ...- розумію що їй треба іти , але так хочу, щоб вона лишилася . І бачу як вона вагається ...
- Гаразд , я посиджу поруч . А ти їж .

Таким щасливим я не був навіть після відкриття  свого першого салону . Зовсім уже поїхав дах...
Майже застрибую на диван і тягну до себе тарілку . А дівчина сідає навпроти , і з усмішкою дивиться на мене .
Я не можу помилятися , вона теж має до мене почуття .

- Розкажеш мені щось про себе , поки я пообідаю ?- питаю і кладу в рот смачну , гарячу страву .
- Що розказати ?
- Не знаю ... Про себе , про твоє дитинство , про друзів ... Ти ж наче живеш з подругою .
- Так , Іра . Ми дружимо з моменту , як я прийшла працювати в " Атлант ". Вона вже була тут . Потім виявилося що ми обидві шукаємо житло. І вирішили що вдвох знімати буде легше . Так і здружилися  . 
Іра дуже хороша подруга і прекрасна людина. На неї завжди можна покластися ...
- А друзі зі школи ? 
- Їх не має . І не було ...- з сумом промовляє Емма .

Я вже бачив цей смуток в її очах . Коли вона розповідала про маму . І навіть комок стає в горлі . 
Так хочеться, щоб моя дівчинка забула про всі негаразди . Так хочеться бачити її посмішку , зробити її щасливою.

- Я буду поряд . Завжди .- кажу , дивлячись в її очі , які наповнюються сльозами .