Тур за коханням. Частина перша - Оксана Мрійченко

— Ммм, як смачно! — дівчина трохи посміхнулася, а потім озирнулася навколо. — Затишне місце. Тут так гарно!

— Радий, що тобі подобається, — Матвій милувався її обличчям і не міг змусити себе відвести очі. — Ти раніше була в Одесі?

— Ні. Це мій перший візит.

— Я помітив, що ти спілкуєшся з Вікою та Макаром. Вони вже зробили тобі екскурсію містом?

— На це немає часу, — Ксюша опустила очі у свою тарілку. — Я ж тут не у відпустці, а у відрядженні. Мушу працювати.

— Мені подобається твоє відповідальне ставлення до роботи, але відпочивати теж іноді треба, — посміхнувся Матвій. — В Одесі багато гарних місць.

— Ти з самого народження тут живеш?

— Так. Обожнюю Одесу і море. Думаю, що я б просто не зміг кудись поїхати звідси, — Матвій зробив ковток води зі своєї склянки та знову перевів погляд на обличчя Ксюші. — А твої рідні живуть в Києві?

— Ні, мої батьки мешкають в невеликому містечку в Чернігівській області. Я приїхала в столицю на навчання. А потім залишилася там жити, бо влаштувалася на роботу. Тепер маю в Києві друзів та багато знайомих.

— А чому ти не хотіла їхати в це відрядження? — Матвій помітив, що дівчина нічого не сказала про бойфренда та мимоволі відчув радість. — Хіба працювати біля моря не приємніше, ніж в душному столичному офісі?

— Я дійсно люблю море, але... Я тут зовсім сама. І все навколо таке незнайоме та… чуже, — Ксюша знову опустила очі, а потім відклала виделку та піднесла до губ склянку з водою.

Матвій відчув настрій дівчини кожною клітинкою душі. Ксюші сумно в незнайомому місті, без друзів і рідних. А ще Матвій згадав, що жодного разу не бачив дівчину в готелі чи на території ввечері. Характер у Ксюші зовсім не той, щоб гуляти десь на самоті та шукати пригод. Мабуть, вона всі вечори проводить у своєму номері, зовсім сама. Серце Матвія неприємно стиснулося в грудях від цієї думки. Прокляття, чому він лише зараз подумав про те, що Ксюші може бути самотньо? Зробивши пару ковтків води, дівчина поставила склянку на місце і зустріла погляд Матвія. На її ніжному обличчі знову з’явилася легка посмішка, але сум у світло-сірих очах не зник. А Матвій пообіцяв собі, що більше не дозволить Ксюші нудьгувати вечорами. Треба буде дізнатися, в який номер Діана поселила дівчину. І якось завітати до Ксюші в гості. Матвію дуже сподобалась ця думка.

Решту часу вони розмовляли про роботу. Ксюша сказала, що вже сфотографувала більшу частину номерів та половину локацій навколо готелю. І пообіцяла найближчими днями показати, як все це буде виглядати на сайті. Матвій слухав дівчину з якимось особливим задоволенням і відчував, що починає небезпечно прив’язуватися до неї. Навіщо робити це, якщо Ксюша тут лише на один місяць? Дівчина виконає замовлення і поїде додому, вони більше ніколи не побачаться. То навіщо йти на зближення? Матвій не мав відповіді на це питання. Але просто не міг опиратися дивному бажанню бути поруч з Ксюшею.

Після обіду вони поїхали назад в готель. В машині Ксюша мовчки дивилася у вікно, а Матвій намагався здогадатися, про що вона думає. Чому так не хочеться відпускати цю дівчину від себе? Припаркувавши машину на парковці біля готелю, Матвій вийшов з салону, обійшов авто та відчинив перед Ксюшею дверцята, допомагаючи їй вийти. А потім дістав з заднього сидіння фотоапарат і з посмішкою простягнув його дівчині, зупинившись поруч з нею.

— Дякую за смачний обід, — Ксюша взяла фотоапарат та повісила його собі на шию. — Піду в міні-парк, його я ще не фотографувала.

— Ксюш, чекай! — Матвій підійшов до неї ще ближче та лагідно взяв за руку, з ніжністю стискаючи тендітні пальчики. — Ти щось планувала на вечір?

— Я… збиралася попрацювати над обробкою фото, — щоки Ксюші знову спалахнули яскравим рум’янцем. — А що?

— У п’ятницю в «Pearl Royal Hotel» проводяться вечірки біля басейну. І сьогодні теж буде така вечірка, — Матвій посміхнувся, лагідно провівши великим пальцем по ніжній шкірі тендітної дівочої руки. — Я б хотів, щоб ти прийшла.

— Навіщо? — Ксюша повільно звільнила пальці з його долоні та опустила очі. — Я тут нікого не знаю. Що мені робити на цій вечірці?

— Приходь і я особисто зроблю все, щоб тобі не було нудно. Що скажеш?

— Скажу, що це не дуже вдала ідея.

— Чому?

— Бо я не готова стати наступною панянкою, яку ти запросиш на ніч до своїх особистих апартаментів, — Ксюша промовила це зовсім тихо, але підняла голову та зустріла погляд Матвія. — Такі розваги не для мене, вибач!

— Хм, бачу Віка вже розповіла тобі про мій номер нагорі, — Матвій невесело усміхнувся та зітхнув. — Ксюш, ти зовсім не так мене зрозуміла. Я запрошую тебе не для цього. Просто не хочу, щоб ти нудьгувала ввечері. Обіцяю бути чемним і не чіплятися. Чому ми не можемо спілкуватися по-дружньому?

— Бо у мене чомусь зовсім не виходить сприймати тебе лише як друга.

Ці слова злетіли з губ дівчини настільки несподівано, що Матвій навіть на секунду засумнівався, чи дійсно їх чув. Здавалося, що Ксюша сама злякалася свого відвертого зізнання. Вона поспіхом притулила долоню до своїх губ, починаючи задкувати.

— Мені… треба працювати, — щоки дівчини палали яскравим полум’ям, а сама вона виглядала страшенно розгубленою. — Пробач, мушу йти!