Кінець світу: Естелла - Nilett

— На жаль… – зітхнув лідер – Його здав колега. Напарник з яким вони прийшли до Естелли чотири місяці тому.

— Що попросив за свідчення проти друга?

— Лише шанс на прощення через те що допустив подібне, хоча їм дали можливість реабілітуватися після злочинного життя.

— Пробачиш?

— Поки від брами я його відіслав. Фелікс стежить за ним та приставив до себе.

— Як дізнався імена її щурів? Невже сама розкололася?

— Біль та страх змушує людей розкривати рота. Особливо коли людина найбільше боїться саме смерті. Той самий чоловік який тепер біля Фелікса і розповів. Його придавили.

— Великий Крістофер комусь завдав фізичної шкоди чужими руками? Ніколи не повірю.

— Якщо йде мова про тисячі життів, я готовий налякати когось до півсмерті заради істини. Вона здала всіх та кожного за для збереження життя. Я тепер хочу змусити її відчувати себе у пастці.

— Але ти не збираєшся залишати її… Чи не так?

— Її дії можуть прирікати всіх оточуючих на гибель. Але я людина слова. Мої руки її не вбиватимуть. Але і в Естеллі вона більше не житиме.

— Викинеш за браму?

— Це буде її покаранням за зраду. Ніхто не допомагатиме. Голі руки та ноги. Лише той гострий язик залишиться із нею. Ні душі.

— Який жорстокий.

— Вона хотіла привести сюди угрупування незалежних від інших людей головорізів, адже була жінкою їх лідера. Вся Естелла могла стати епіцентром великого вогню. Хіба можна пробачити такій людині?

— Я б просто вирвав серце. – знизаючи плечима промовив Аарон.

— Тоді піди та вирви. – Вказав на двері Кріс, навіть не думаючи відмовляти друга.

— Можна поїсти?

— Смачного.

— Я серйозно.

— Не забудь прийняти якісь ліки для шлунку. Ще заболить.

— Кріс… – Аарону було дивно чути від товариша подібні слова. Тип паче коли йшла мова за людину жіночої статі. Чомусь йому здавалося, що через наявність молодшої сестри, жінки будуть його слабким місцем, та навіть злість чи ненависть не зможуть змусити його бути жорстоким. Але ні.

— Мені начхати що буде з таким стервом як вона. Тож роби як знаєш. Або викинь за ворота ще сьогодні та хай валить під три чорти на зустріч пригодам, чи можеш нею підкріпитися сам. Просто нехай зникне звідси. – погляд на мить став таким порожнім та холодним, що навіть Аарону який навіть людиною не був стало ніяково.

— Я тебе почув.

— Сподіваюся і зрозумів також.

— Так-так командире. – зітхнув молодший – але дещо уточню. Тоді план що до вечері та підстави відмінено?

— Ні. Фел вже пішов за нею. Ймовірніше за все, навіть знаючи що на гачку, вона прийде, та спробує вмовити мене поступитися. Тоді то ти її і схопиш та забереш якомога далі звідси. А все інше, я закінчу сам.

Аарон повільно почав сповзати з підвіконня де сидів останні пів години якщо не більше, та натягнув на голову капюшон своєї кофти. Він помітив що Елі замість підслуховувань розмов тихенько сопить на дивані, явно не думаючи про комфорт чи синці після пробудження.

Вайт підійшов до сплячого, та хотів копнути ногою аби той прокинувся. Але Кріс підійшов ще перед ударом та зупинив чорнявого.

— Нехай спить. Як прокинеться, то я подбаю про нього.

— Забув? У нього немає прописки. Безхатько. А до мого дому не добереться це сто відсотків. Він же ж топографічний кретин…

— Сумніваюся що тобі подобається коли твій дім просочується людськими запахами. Ти сам не одноразово повторював, що саме через це хочеш жити сам. Щоб навіть випадково не підставити когось у зону ризику якщо зголоднієш та захочеш підкріпитися.

— А тебе перетряхує кожнісінького разу як чужинець до тебе приближається. Тож у нас рівноцінні проблеми.

— Якщо так сильно хочеш тримати його поруч із собою, то я нічого не маю проти. Звісно сестричці пояснювати буде трохи складно, що тепер вас буде троє але…

— …

— Що це за погляд такий?

— Кріс, я вже казав тобі що хочу тобі якнайшвидшої смерті? – зіниці Аарона звузилися немов котячі, а у погляді можна було відчути якусь небезпеку.

— Та кожен день. – посміхнувся платинововолосий.

— Твоя взяла. Забирай щеня. Нехай краще тебе ощасливлює.

— Ти не так зрозумів… Він не житиме зі мною. Просто зараз, коли він у такому стані, я не бачу сенсу його будити.

— Ага.

— Я кажу правду!

— Та добре. Ти чого оправдовуватися раптом почав?

— Звичка. – Раптом відвід той погляд кудись у бік.

— Дивна якась якщо чесно.

— Ти вільний на сьогодні. – раптом перевів тему Кріс – А що до Касандри…

— Це вже моя головна біль. Відпочинь по-людськи. Навіть цей алкоголік чілить, хоч у чужому місці. А ти на власному троні виглядаєш як мрець. Залиш все інше на мене. Як тільки вона сяде за той стіл а ти відіграєш роль отруєного, я змушу її зникнути.