Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав
- Привіт .- вітаюся, підходячи ближче .
Але щось не так . Дівчина кидає в мене такий погляд , наче я її бозна-як образив .
- Вибач що відриваю , просто хотів дізнатися де зараз Емма ?
- Краще б ви Емму не відволікали .- грубо , але обережно говорить дівчина .
- Не зрозумів ...
- Вона не така , як всі дівчата з якими ви зустрічаєтеся . Вона інша . Дуже вразлива .
І я бачу як переживає дівчина . Переживає за подругу . Це достойне поваги ...
- Я її не скривджу.- говорю дивлячись прямо їй в очі .
- А як їй буде коли ви поїдете ? Вона ж вас ...- запинається дівчина .
Та я по очах бачу що саме хотіла сказати .
- У нас з Еммою все серйозно.
І якщо до цього моменту я сумнівався , то зараз певен. Таких стосунків як з іншими не вийде .
Дівчина дивиться мені в очі, а потім нічого не кажучи іде повз.
- Емму в великий зал відправили , що на першому поверсі. Допомагати в приготуванні до конференції.- біля самого ліфта тихо каже вона .
І зникає в кабінці.
***
Зал знаходжу без проблем . Зайшовши всередину відразу натикаюся поглядом на мою лисичку . Вона уміло справляється з велетенським , як на мене , пилососом.
Її тоненька фігурка вправно юркає між кріслами і столиками , що розкладені посеред зали .
Кілька неслухняних локонів вибились з зачіски й дівчина час від часу закладає їх за вухо .
Непримітна форма покоївки аж ніяк не псує вигляд дівчини . Навпаки .
Сукня виділяє стрункі ноги , пасок фартуха підкреслює талію. А високий комірець притягує увагу до гарної шиї...
І знову в паху стає некомфортно.
Емма проходить біля самої сцени й монстр в її руках затихає .
Зал наповнюється молодими людьми. Починають розстеляти на столах скатерті та носити меблі до сцени , а я дивлюся лише на Емму .
Вона спокійно розкладає писосос і котить його до ширми .
Повільно проходжу біля стіни і направляюся в слід за нею. Бачу як дівчина відкриває збоку двері й затягує туди інструмент . А коли вона заходить всередину , швидко іду до дверей .
Ось зараз я нарешті зможу її поцілувати , усміхаюся своїм думкам і заходжу в кімнату за Еммою . Та навіть не встигаю розгледіти в темряві де дівчина , як отримую сильний удар по голові .
- Дідько ..!- виривається зі стогоном , і відчуваю як осідаю на землю , тримаючись за болюче місце .
- Адам ..?- чую зовсім тихий голос моєї лисички уже десь позаду .
Через секунду вмикається яскраве світло і переді мною на коліна падає Емма.
- Боже , Адам ...це ти ... А я...- зі сльозами на очах белькотить дівчина .
А я відчуваю як по моїх пальцях тече щось тепле .
І точно знаю , це не вода .
- У тебе кров ! Боже , тобі треба в лікарню.- викрикує Емма , і підстрибує на ноги.
- Заспокойся . Просто допоможи мені дійти до мого номера .- тримаючись за стінку встаю на ноги .
В голові трохи паморочиться , але терпимо . Здається , рана не глибока . Отже , нічого страшного не буде ...
- Ти впевнений ? Може викликати швидку ?- перепитує дівчина , дивлячись на мене переляканими очима.
- Все гаразд . Просто в номер .- відповідаю спокійно і спираюсь на її плече .
Поки ми підіймалися на ліфті я ще разів двадцять почув про швидку , і стільки ж вибачень , на що просто усміхався .
І мене не тривожила рана на голові , чи біль ...
Я хотів зрозуміти причину .
Чому вона мене вдарила ?
Невже я її так сильно налякав ?
Чи вона злякалась чогось іншого ? Або когось ...