Характерник - Дмитро Чорнота

- Це тобі за Семена, – Северин тримав себе в руках, проте голос видавав хвилювання.

Остап ніяк на це не відреагував бо все ще корчився від болю походжаючи туди-сюди, а з його руки цебеніла кров. За кілька хвилин він трохи заспокоївся. До цього часу козаки переправили всіх коней і теж підійшли. Лемеш відірвав шматок не залитої кров’ю сорочки Тараса Корня і підійшов до Остапа. Той глянув на нього як вовк, що потрапив у капкан, проте руку таки подав не припиняючи тримати її здоровою. Іван туго перев’язав кінцівку трохи вище рани і кров почала текти набагато повільніше, а з часом і взагалі майже перестала.

Після цього Кабан трохи заспокоївся, а Лемеш тим часом обеззброїв його і відкинув убік шаблю і кинджал. Северин все не випускав шаблі і стояв перед Остапом дивлячись тому прямо в очі. Решта загону стояла збоку.

- Що, брате, - прошипів Паливода, - що будемо робити?

- Клятий характерник, - здавленим голосом пробурмотів Остап, - не сподівався, що ти такий прудкий.

- Це тут ні до чого. Всі ми давно знаємо, що ти зрадив нас. Тому завжди були на сторожі відносно тебе. А коли до рук потрапив Тарас, який міг видати ваші плани, я був готовий, що втнеш щось таке.

- Я розумію, що мені край. Але хочу, щоб ви знали. Мені це все теж неприємне. Не хотів я йти проти тих, з ким ділив їжу і дах над головою. Знаю який гріх тепер на мені. І дуже скоро прийму покарання боже. Та тепер вже пізно каятись. Розумію. Я вам нічого не розкажу, хоч на ремні ріжте. Та моя смерть нічого не змінить. Багато серед вас тих, хто розділяє моє небажання бути під царем, - в цей час погляд Остапа мимоволі на одну мить зупинився на комусь із загону. І, хоча це була тільки одна мить, Северин не залишив це поза увагою, - тож зрозумійте і простіть, якщо зможете.

- Ти нас своїм каяттям не задобрюй, собако, - вже розізлився Паливода. - На моїх з Лемешем очах ти холоднокровно зарізав Семена Шкіру. Тому прощення не чекай. Розпитувати тебе вже ніхто ні про що не буде. Все що треба, я знаю.

- Ну то не тягни, характернику, рубай, - Кабан став на коліна і нагнув голову.

- За зраду і вбивство побратима не така смерть тебе чекає. Ану, хлопці, зв’яжіть йому руки та ноги та відтягніть он туди в високу траву, щоб не побачив його ніхто. Тут він і залишиться долі своєї дожидатись.

Козаки швидко повалили Остапа на землю, зв’язали і відволокли в траву подалі від річки, щоб ніхто ненароком не натрапив на нього.

- Для чого так? – почав пручатись та кричати Остап. - Це вже зовсім не по-християнськи! Вбийте мене зараз!

Та ніхто вже не зважав на його крики. Северин закрутив квача з шматка ганчірки і запхав у рота Кабанові щоб той не тривожив мовчазного степу. Козаки скочили на коней і подались в бік, куди, судячи з слідів, пішов табір ворога.

Коли хвиля злості минула, серце Северина почало стискатись від того, на яку смерть він покинув Остапа. З пам’яті виринали численні спогади про їхні з Кабаном пригоди. Може і не заслужив він такої смерті. Все ж таки багато років служив Січовому Товариству вірою і правдою. Стільки разом пройшли. Однак тут же ці думки поглинули інші. Про Семена Шкіру. І не стільки Паливода був злий на Кабана через зраду, скільки через холоднокровне вбивство товариша. Ніхто не примушував його вбивати Семена. Там було кому і без нього. Так ні, власноруч вирішив.

Табір орди відійшов не так вже й далеко. Взагалі не зрозуміло було навіщо вони залишили таке вигідне місце. Загін натрапив на татар, коли ті саме влаштовувались на новому місці. Цього разу місцем постою був голий степ. Трава тут, правда, була зеленіша і нижча. За джерело води слугував колодязь, який був тут виритий невідомо коли і невідомо ким. Може козаками, а може й самими татарами.

Вести спостереження за табором в такій місцевості було важче, ніж раніше. Тут не було такого зручного пагорба і річки, що розв'язувала проблему з водою. Загін став на максимальній відстані, з якої було видно ворога. Северин відправив двох козаків знайти воду і понабирати її в фляги. Коні паслись в зеленій траві звідки отримували і вологу. На якийсь час їм того вистачить.

Зібравши коло себе тих хто залишився, Северин сказав:

- Тарас Корінь перед тим, як його вбив Остап, встиг розповісти мені про плани ворога. Татари мають на меті об’єднатися з донськими козаками і завдати поразки війську Тертого, оскільки той не знає про справжню кількість ворога і розраховує, що їх тільки близько трьох тисяч. Тож, щоб не потрапити в пастку, ми мусимо сповістити Тертого про це. Щоб він перехопив донців і відрізав їх до того як вони об’єднаються з татарами.

Козаки переглянулись, але перебивати Северина не наважились

- Отже, ти, козаче, - подивився Паливода на Юрка Грушу, - скачи як вітер до Тертого і передай йому це. Скажеш отаману де зараз знаходиться табір татар, а він вже знає де краще зустріти донців. Зрозумів?

- Так, батьку, - відповів молодий козак.

- Щасливої дороги.

За тим Юрко стрибнув на коня і поїхав.

- А ти, Лемеше, - продовжив Паливода, коли Груша вже був далеко, - їдь до Тертого і веди його сюди якнайшвидше.

- Северине, ти б пояснив, - звернувся Тихий

- Справа така, хлопці, що цей молодий козак заодно зі змовниками. Мені давно не давала спокою думка про те, що Остапа Кабана я сам обрав до нашого загону. Про те, що він тут опиниться Голка ніяк не міг знати. Проте, без вух та очей в нашому загоні він залишитися теж ніяк не міг. Значить мав бути хтось, кого в цей загін влаштував він. І тільки сьогодні, коли Остап каявся і казав, що їх багато, я спіймав його мимовільний погляд на цьому джурі. Тепер, якщо я не помилився, він повинен чимдуж мчати до їхнього табору і сповістити своїм таку важливу, як він гадає, інформацію. Якщо татарський мурза в це повірить, то тут же відправить гінців до донців, щоб ті змінили маршрут і зробили гак на південь. Так вони не перетнуться з Петром Тертим. Тертий з військом до того часу має прибути сюди і заскочити татар зненацька.