В обіймах привида - Анні Флейм
Тут все буде інакше. І чхати мені на те, що комусь це може не сподобатися. Нехай вважають, що молода вдова настільки схибилась розумом від горя, що носить одну й ту саму одежу два дні поспіль. Хоча, раптом тут, у глушині, це взагалі нікого не хвилюватиме?
Клацаю дверима кабінету і першою виходжу до порожньої зали. Отже, якщо хтось і підслуховував, то завбачливо потурбувався, щоб його не викрили.
Відступивши вбік і давши дорогу покоївці, крокую в бік сходів на другий поверх. Хоч я і не планую перевдягатися, але змінити взуття все ж треба.
А після цього, доки Ліна не покличе обідати, треба розібрати одяг та повісити до шафи.
Намітивши собі цей план, я мимоволі усміхаюсь, щоб жодним чином не виказати, що помітила, яке крижане на дотик поруччя сходів.
