Коли вибір лише один - Єва Басіста

- Добре,- підводила очі чорним олівцем, який ніяк не хотів профарбовувати невеличку відстань між віями та стрілкою.

Після цього я ще хвилин десять доводила свою зовнішність до бажаного, а потім взялася до п'ятки, яку вчора мені натерли туфлі. Стан вона мала не найкращий. Я знову продезінфікувала рану та наліпила пластир. Тепер можна взувати балетки та йти на роботу.

На дворі вже закінчився дощ, але було досі хмарно та прохолодно. Я швидкими кроками віддалялася від будинку, поки під ноги не потрапили вони - ромашки. Моє тіло зупинилося. Якось шкода стало їх. Вони лежали у воді та тягнули з неї життя. Руки потягнулися їх зібрати назад, але я переступила через них. Треба йти далі. Це минуле…

На вході біля офісу я зустріла Ілону. Ця русява дівчина, побачивши мене усміхнулася та швидко сховала у сумку якусь маленьку коробку.

- Привіт, - сказала я до неї. - Щось ти сьогодні світишся від щастя. Що з тобою сталося? Невже лотерею виграла?

Дівчина ще загадковіше всміхнулася. Я знала, що вона мені повідомить причину свого гарного настрою, адже ми були в дуже гарних стосунках. Можна навіть було стверджувати, що фактично друзі.

- Іван, - зашарілася вона та витягла ту коробку, яку заховала. - Він мені подарував...

Мої очі побачили золоті сережки з червоними рубінами. Цей ювелірний виріб був гарний, але та людина, яка презентувала Ілоні - жахлива.

- Вони чудові, але ти здуріла. Іван покидьок....

- Я знаю, але він так ходить за мною, говорить такі приємні слова....

- Ілоно... Він тебе затягне до ліжка, виконає свою втіху та кине.

- Зоє, ну чому ти така зла? А якщо я його єдина? Можливо він змінився?

- Можливо, - погодилася я, бо бачила стан Ілони. Дівка втратила голову, і зараз ти їй нічого не доведеш. Звісно не хотілося, щоб потім вона через тиждень заливалася слізьми, але зараз моя правда тільки розізлить її. Я надіялася, що вона схаменеться, адже сама знала, який синок нашого начальника бабій.

- Скажи щось, - зиркнула на мене русява.

- Ходімо працювати, бо зараз ще запізнимося та будемо мати від Миколи Валентиновича догану.

- Твоя правда, - погодилася дівчина.