Коли вибір лише один - Єва Басіста

Я сіла на підлогу та сперла свою чорняву голову об стіну. Стала сміятися. І на що ти, Зоя Ферег, могла розраховувати?

Це питання мало просту відповідь, але ще складніше було її прийняти. Мені не хотілося розуміти, що все втрачено. Кортіло знову того поцілунку... Ні!

Я мала дійсно про все забутися та йти далі. Ось я зараз викину ці квіти, рештки вази та зітру воду. До приїзду Владислава я протверезію та забуду про все - Максим минуле. Він сам мені про це написав, тому, Зоє, борися зі собою та живи далі.