Тепер моя - Ханна Еванс

Алан 

Колись, я думав, що можу заволодіти будь - якою дівчиною. Саме Олівія перевернула мій світ з ніг на голову. Вона змушує весь час боятися її втратити. Моя дівчинка не така, як всі. Вона - інша, особлива, моя. Хочу, щоб вона назавжди стала моєю. Залишилося зовсім трохи, а точніше, декілька годин і Олівія офіційно стане мені дружиною.

Сьогодні наше весілля. Той день, яким я марив стільки часу. Мені хочеться швидше обійняти свою дівчинку, вдихнути її аромат. Я стільки днів її не бачив, через підготовку до нашого весілля. Ще й та Хлоя мене тероризує. Весь час хоче залісти мені у штани. Заради роботи ледь себе стримую, щоб не відправити її подалі. Я все терплю через Олівію. Заради неї переступаю через свої принципи.

Весілля святкуємо в найдорожчому ресторані в Техасі. Банкетний зал великих масштабів, у світлих тонах і весь прикрашений ніжними трояндами та орхідеями. Все настільки красиво й ніжно, як Олівія.

На нашому весіллі присутні не тільки партнери, а й журналісти. Таким його захотіли зробити мій батько та Адамс. Хоча, ми й не знаменитості, але власники популярної будівельної марки. Про яку, постійно розмовляють у мережах. Наше весілля більш офіційний захід для партнерів.

Тільки після того, можна буде видихнути. Тоді зможу насолодитися моєю дівчинкою, сповна. Від цих думок в голові іскрить і в штанах давить.

Я одягнений у класичний костюм трійку - чорного кольору, біла сорочка, чорні лакові туфлі, часи на руці та бутоньєрка.

Всі підготовки завершені. Залишився сам процес реєстрації нашого шлюбу. Пишу моїй дівчинці.

" Ти готова? "

" Так. "

" Знай, після того, ти вже не втечеш від мене! "

Досить зухвало, але вона повинна це знати.

" А я не збираюся тікати. Хіба, що ти втечеш? "

Від слів Олівії, в мені полум'я розгорається. Ще трохи і я доведу їй те, що ніколи не втечу і нарешті зроблю своєю.

" Навіть не мрій, моя дівчинко! Сьогодні ти остаточно, станеш моєю! " 

Я думав, ще більше мої нутрощі горіти не можуть. Та те, що вона пише далі, розпалює в мені пожар.

" А ти, моїм! "

Відписую.

" Я ніколи й нікому, тебе не віддам, моя дівчинко! "

По інформації охорони, Олівія вже направляється до місця реєстрації. Я теж вирушаю в дорогу. Коли прибуваю на місце, мене зустрічають гості і вітають.

Все настільки продумано. Не дарма організаторів весілля, наймали наші батьки. А вони, якщо за щось і беруться, то роблять все шикарним.

Стою на місці нареченого і чекаю на свою дівчинку. Тут підбігає мій охоронець і повідомляє, що вони втратили зв'язок з охороною Олівії.

В голові шум. Здається, я зараз зірвуся. Відходжу вбік і телефоную до Олівії. Спочатку йдуть гудки, а тоді...

 - Абонент поза зоною досяжності...

Всередині починається паніка. Підходить мій батько.

 - Син, якісь проблеми?

До нас приєднується Адамс, весь блідий. Не йде, а насувається тінню. Вперше у житті бачу його таким. Він через своє банкрутство, так не переживав. Відгонню погані думки, які, як отрута лізуть в голову. Адамс підходить і мовчить. У мені щось зривається, я хапаю його за груди і кричу. Гості звертають на нас увагу. Мій батько мене зупиняє.

 - Сину, що ти робиш? Заспокойся.

Я відпускаю Адамса.

 - Говори!

 - Олівія... Боже, донечко моя...

І він починає ридати. Цей чоловік, який в житті не показував жодної емоції, якою би вона не була. Він падає на коліна і ридає.

 - Її підірвали! Алан... Мою дівчинку, вбили! Олівії більше нема...

Тут все...

   Дорогі мої, ця глава досить тривожна. 

Наступні події будуть відбуватися через рік, після трагедії...