Вийди за межі. Забудь про успіх – стань видатним! - Ден Вальдшмідт

Сильний вітер та грозові хмари налякали старого коня, і він попрямував додому разом із дітьми. Незабаром хуртовина не дала коню та Гейзел можливості навіть розгледіти дорогу. Пустота відкритої прерії та сліпучий сніг змушували розгубитись. Хвилини перетворилися на години, а кінь намагався пройти крізь хуртовину. Вони заблукали.

Але це було не найгірше. Сани натрапили на перешкоду й підлетіли вгору, скинувши дітей на сніг. Незважаючи на всі їхні зусилля, Гейзел із братом та сестрою не могли поставити сани як слід, рівно.

Використовуючи сани як захист від хуртовини та вітру, Гейзел узяла ковдри і поклала їх на сніг. Вона сказала Еммету та Мірдіт лягти на ковдри, і вони накрилися ними. Вони почали чекати батька.

Поки вони тулились у снігу, Гейзел розповідала молодшеньким історії, які пам’ятала сама, щоб зайняти розум і не дати малим заснути. Вони співали пісні, яких навчились у школі. Розказували напам’ять Святе Письмо та інші тексти, які пам’ятали. Якщо хтось починав засинати, сестра щипала їх і нагадувала, що спати не можна.

У якийсь момент вітер змінив напрямок і почав зносити ковдри. Вона попросила Еммета та Мірдіт обнятись, накрила їх ковдрами й лягла на них зверху, щоб своєю вагою втримати ковдри.

Коли сніг почав накривати дітей із ковдрами, вона відкидала його вбік. Щоразу повільніше й повільніше. А потім із майже нечутним стогоном вона повністю перестала рухатись.

Через більш ніж 20 годин після того, як діти заблукали, пошукова група знайшла їхні сліди, і вони привели до перевернутих саней та старої Мод, яка стояла в снігу.

Розчистивши останній шар снігу, що вкривав санчата, рятувальники оніміли від побаченого: мертва Гейзел лежала з витягнутими руками на вкритих ковдрами Емметі та Мірдіт. В останньому жесті безкорисливої любові вона розстебнула пальто й використала його як ковдру для брата і сестри, які ще були живі.

На похороні Гейзел священик описав самопожертву дівчини словами з Біблії: «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх».

Гейзел стала американською героїнею після своєї смерті. Її назвали «янголом-охоронцем прерій», а ця історія стала всенародним надбанням. Лікарні, дитячі будинки, навіть компанія «Ford Motor» використовували її пам’ять як заклик до дій, нагадування, що дійсно наближає нас до актів величі та самовідданості.

Сьогодні перед будівлею суду округу Олівер у Північній Дакоті стоїть пам’ятник із таким надписом: «У пам’ять Гейзел Майнер. Як данина померлим, нагадування живим та натхнення нащадкам».

Даючи, ви змінюєте життя людей.

Це дуже просто.

Іншим шляхом ви не досягнете результату.

То що ж таке дарування і як робити його правильно?

Іноді корисно проаналізувати таку емоційну тему, як дарування. Давайте поговоримо про те, що є даруванням, а що ні.

Дарування – це дар без очікування віддяки.

Дарування – це не торгівля.

Торгівля – це обмін однієї речі на іншу. У торгівлі немає нічого поганого. Це стара форма успішного бізнесу.

Але не плутайте ці дві діяльності. Дарування і торгівля мають різні результати.

Дарування означає, що ви даєте щось безоплатно.

Щоб щось змінити, не треба торгувати. Ви просто повинні віддати щось.

Дарувати означає не чекати нічого натомість.

Дарування не має плану «повернути вкладене». За визначенням, це інвестиції без очікуваного повернення.

Ви будете тільки розчаровані, якщо робитимете вигляд, що щось віддали, і чекатимете на щось натомість.

Дарування працює зовсім по-іншому.

Краще не віддавати взагалі, ніж робити одне, а чекати іншого.

Якщо ви віддаєте, щоб почуватись краще…

Якщо ви віддаєте, щоб не почуватися винним…

Якщо ви віддаєте, щоб здобути увагу та популярність…

Тоді це не дарування взагалі.

Дарування – це зосередження на інших.

Воно не стосується вас. Або ще однієї перемоги.

Чесно кажучи, дарування просто не може стосуватися вас. Якби йшлося про вас, дарування б називалось «отриманням». Але це не має нічого спільного з ідеєю дарування.

Коли ви віддаєте, не очікуючи нічого натомість, ви змінюєте життя людей.

Це не дія. Це результат.

Дарування коштує вам чогось.

Якщо те, що ви віддаєте, не має ціни, це не дарування. Просто тому, що я щось вам віддам, я не зроблю вам подарунок.

Ви не можете просто віддавати комусь свої залишки й очікувати на вдячність.

Це називається викиданням непотрібного, чи не так? І ніхто не почувається добре, отримуючи чиїсь подачки.

Легко зробити вигляд, ніби те, що ви пропонуєте, є цінним, хоча насправді це не так.

Дарування має коштувати вам чогось. Воно завжди коштує. І чим більше ви хочете дати, тим більшу ціну за це заплатите.

Щоб почати віддавати, візьміть те, що є важливим для вас: час, гроші, увагу, енергію або емоції, – і віддайте це.

Саме так працює дарування.

Майже сто років