Не моя - Елла Савицька

- Які жарти? Я говорив тобі, що ти подобаєшся мені. То не мої проблеми, що ти пропускала все мимо вух. Але я повторю ще раз, - нервово провівши п'ятірнею по мокрому волоссю, він спрямував на дівчину досить дорослий і осмислений погляд. - Я зроблю все, щоб ти була щаслива! Я клянусь тобі, Настя! Якщо треба, я президентом стану, чуєш? Або банк пограбую! Ти будеш жити зі мною, як королева. На руках носити обіцяю з ранку до ночі. Тільки залишся! Це ти зараз думаєш, що я пацан, молокосос, але я доведу, що ти помиляєшся! Просто повір мені! Я заради тебе все зроблю! - його пальці тремтіли, коли він знову спробував схопити дівчину за плечі, але вона відступила. - Не віриш, так? - примружився зі злістю, і стиснув в тонку лінію губи.

- Стас, тобі потрібно заспокоїтися! - може це і не розіграш, як Настя подумала спочатку, тому, що такі емоції складно зіграти, але зупинити його все ж варто. - Послухай, це просто закоханість. Вона пройде, - їй навіть шкода його стало, коли він раптом після цих її слів, відчайдушно захитав головою.

- Ні, це не просто закоханість. Я божеволію від тебе. Жерти не можу. Дівок затискати. Та нахрін мені взагалі дівки, якщо є ти? Ніхто з них не зрівняється з тобою, ні ..

- Це перша закоханість, - наполегливо повторила вона, не давши йому договорити свою божевільну промову. - Все пройде, - твердила впевнено, дивлячись як його відчай змінюється тягучою злістю.

"Шановні пасажири, поїзд сполученням "Запоріжжя-Київ" вирушає з третьої платформи" - сповістив противний голос з гучномовця, вириваючи їх із цієї дивної ситуації. Стас тут же сіпнувся вперед, як ніби міг зупинити її, але дівчина встигла швидко вскочити у вагон і вже зверху дивилася на те, як вітер бездушно трепав його легку куртку, і жбурляв чубок в обличчя. Як він, такий дорослий і не схожий на інших однолітків, ігнорує крижані дошкульні краплі дощу і свердлить її сталевою ненавистю. Відчутною фізично. Вона пробирається під мокру куртку, відправляючи крижані мурашки вздовж хребта.

- Ну і їдь! - випльовує запекло. - Вали на хрін в свою Америку, але коли повернешся, не думай, що я тебе згадаю. А ти згадаєш! - тицьнув пальцем в її напрямку. - Це я тобі обіцяю! Ти будеш чути моє ім'я з кожної колонки і довбаного радіо. Бачити по всіх телеканалах, і на кожному білборді. Зрозуміла мене? – поїзд рушив, а провідник навіть не смів закрити перед розгубленою дівчиною двері. Колеса застукали, перекриваючи слова самотнього хлопчика, який залишився на пероні один на один зі своїм нерозділеним, знедоленим коханням. Він кричав щось вслід поїзду, і тільки по губах можна було прочитати виразне, кинуте кілька разів в серцях: "Ненавиджу!"