Не моя - Елла Савицька

Ближче до обіду, почула дратівливий звук будильника, і крізь туман, що охопив голову, згадала, що Машка записала її до свого перукаря. Ліниво відкинувшись на подушку, зазначила, що сторона чоловіка незаймана. Значить, вдома не ночував.

Набрала подругу, але та не відповіла. Ймовірно, приймає душ, припустила дівчина і знехотя попленталася робити те ж саме. Якщо домовилися, треба їхати. І про що вони думали вчора, випиваючи таку кількість шампанського? Навіщо?

Випивши пігулку, Настя через сорок хвилин дзвонила в двері подрузі. На очах темні окуляри, щоб приховати сліди вчорашньої гулянки. Подзвонила раз. Другий. Ну і де вона? Розсердилася, коли зрозуміла, що відкривати ніхто не збирається.

Набрала знову номер Машки і почула за дверима веселу мелодію дзвінка. Це що таке? За сорок хвилин вже можна було душ прийняти кілька разів. Невже спить? І тепер уже з силою натиснула на дверний дзвінок, і не відпускала до тих пір, поки не почула, як замок клацнув. Ось так, моя люба. Будеш знати, як спати до обіду, переможно посміхнулася дівчина.

- Якого хріна? Зараз бошку рознесу нахрін! - продзвенів захриплий сонний чоловічий голос, як раз коли двері з гуркотом відчинилися. Настя так і завмерла. Протерши очі, на неї підняв заспаний погляд Стас, обгорнутий до пояса простирадлом, і тільки зараз здається, остаточно прокинувся. – Доброго ранку!