Заручниця для мажора - Деріка Лонг

— Ні...— холодно відповідаю.

— Ось наш столик. — проводить мене до потрібного місця та бере в руки великий букет, білих троянд. — Ця краса для тебе.

Дивлюсь, навкруги, і розумію, що хочу втекти. Мені противно від цього жалюгідного дядька, який намагається заволодіти мною. Сідаю на стілець та наливаю в стакан мінеральної води, яка знаходилась на столі.

— Зажди! — говорить скрізь зуби. Напевно, не очікував відсутності мої реакції, на дорогий букет. — Спочатку, шампанське... Навіщо тобі та мінералка?

— Мені жарко. — відрізаю.

П‘ю воду та спостерігаю за діями владного Михайла. Його чорне волосся та хитрі, карі очі обдивляються кожен міліметр мого тіла.

— Ти неприступна, мені такі довподоби. — намагалась як краще, а вийшло як завжди.

— Скажіть, вам подобається руйнувати життя іншим людям? — розпочинаю неприємну розмову.

— Чому ж руйнувати, моя дівчинко? Я хочу, щоб люди були щасливі, а твоє щастя бачу лише з собою. — наливає в келихи шампанське та закусює губу. — Ти ще мені подякуєш, що витягнув тебе з сірого оточення  людей.

— Краще знаходитись в сірому оточенні, ніж поряд з вами. — помічаю, що мої слова його не обурують, а навпаки він починає задоволено посміхатись.

*****

— Дивлюсь на тебе, і закохоюсь в твої глубокі очі, ніжні вуста, в твою тендітну статуру. Мілано, я зійшов з розуму по тебе, ще дуже давно. Мріяв, про те, що ти будеш моєю, і нарешті ти поряд.

— Михайло, ви забули, що не все в житті можна купити за гроші. Існує щось набагато вище, крилатіше, а саме я говорю, про кохання... — боюсь навіть доторкатись до келиха з шампанським, раптом він додав мені снодійного, чи ще чогось гіршого. Ніхто не потурбується за моє самопочуття, окрім мене.

— Знаю, про твого хлопця. Мені відома кожна дрібниця твого життя. — починає куштувати  салат. — Вирішив, дати тобі можливість відчути наївне кохання, з молодим і не досвітченим хлопцем. Те що в нього є гроші, це діло моменту... Моя компанія дала йому можливіть заробити великі статки для свого життя, — витирає свої строгі вуста білосніжною серветкою. — але в одну мить, він може їх втратити, себе до речі теж...

Безжалісна людина, не розуміє, що моє серце належить іншому. Можливо, потрібно бути трішки м‘якішою, і обережно розповісти про свої погляди на світ.

— Будь ласочка, послухайте. Я не підходжу вам... Не зможу я вам належати. Що мені зробити, щоб мене відпустили?

— Пий шампанське. — кривить губи. — Не залишу я тебе, не можу. Хочу бути поряд з тобою, дихати одним повітрям, кохати тебе. Ми полетимо до Турції, там знаходиться мій маєток. Розпишось, а хочеш зіграємо пишне весілля. Обереш сукню, яка тобі довподоби, я готовий здійснити кожне твоє бажання.

Ком в горлі заважає мені відповісти на його слова. Мене нудить від діалогу з ним... Турція? Я ж ніколи не повернусь додому та не побачу свого коханого Макара. 

— Не мовчи, Міланочка...