Не гальмуючи. В полюванні на тебе - Єва Райн
Вечір сьогодні обіцяв бути цікавим. На заплановану чи то вечірку, чи то зустріч двох клубів зїхалось вже більше 50-ти мотоциклів, і, як зрозуміла, Ніка, це ще були не всі запрошені.
Ніка планувала бути незалежним спостерігачем, однак, дивлячись, як Киця, Проспект Крис та Нессі мотаються між столиками, не присівши ні на мить, не витримала.
– Дасте мені уніформу, як у вас? – схопила за рукав Нессі.
– Навіщо? – здивувалась та.
– Хочу вам допомогти. Мені нудно. – це була напівправда. Нудно Ніці точно не було. Однак вона розуміла, що в уніформі зможе видатись звичайним персоналом, і привертатиме менше уваги.
За хвилину разом з черговим підносом, Несс винесла їй чорний фартушок, як у неї і Киці. Ніка швидко включилась в роботу. Навіть поговорити і дізнатись, що зазвичай їм допомогає Ед, а це завис десь у справах, і доводиться втрьох справлятись, встигла.
Ед… На мить Ніка зависла, згадавши його загадкову усмішку, та той поцілунок.
– Ей, стомилась? – Киця смикнула її за фартушок, усміхнувшись.
– Задумалась! – зізналась Ніка.
Доки накривали столи, Киця встигала потроху вводити Ніку в курс справи. Сьогодні Вовки зустрічались з мотоклубом “Акули”. Колись вони були майже ворогами, та Вовки і їх президент Шарк змогли знайти спільну мовуі тепер намагались всіляко підтримувати дружні стосунки.
До початку вечірки, незважаючи на гарну фізичну форму, Ніка відчутно стомилась. В барі ставало дедалі більше людей, і маневрувати між ними з підносами було складно. А якщо основне завдання -- ще й розгледіти, “просканувати” кожного з відвідувачів, то не дивно, що пильність вона таки втратила, і з підносом повним відкритих пляшок пива, що несла компанії з нашивками чужого клубу – “Акули”, налетіла на високого огрядного чоловіка в футболці з пащею акули і жилеті. Одна з пляшок перекинулась, і пінна рідина полилась просто на штани і черевики чоловікові.
“От ччорт!” – пробасив той у Ніки над головою.
– Вибачте! – швидко зібралась вона і поставивши піднос на столик, схопила серветку. Поки той зчудовано дивився на неї, спритно витерла рідину зі штанів.
– А ти мені вже подобаєшся! – пробасив той.
– Ще раз вибачте, мушу йти! – Ніка вже розвернулась, як рука незнайомця міцно схопила її за фартушок.
– Стій! Ти новенька? – тепер байкер вже уважно вивчав її, дивлячись так, наче вперше побачив.
– Так! – це вже відверто Ніці не подобалось. – Якщо треба відшкодувати збитки, я без проблем!
– Жартуєш? Ще я з дівки грошей не брав. Та й штанам нічого не буде, шкірзам швидко сохне.
– Шкірзам? – За мить Ніка забула, що мала б вже зникнути подалі від можливих проблем.
– Так, тому можеш не паритись!
– А у вас і жилет зі шкірзама? – вже зовсім осмілівши, Ніка взялась за край жилета, намагаючись зрозуміти, з чого він.
– Звісно! Це ж фішка Шарка, ніякої шкіри! Добре, хоч на електробайки пересідати не вимагає! – чолов'яга басовито зареготав, і розцінивши цікавість Ніки по-своєму, притягнув її до себе.
– Ти тут з кимось? – спитав, обдаючи гарячим подихом з запахом алкоголю.
– Так! Я тут з… – Ніка підняла очі й побачила Еда, що пробирався між столиками просто до них. “Здається, порятунок!” – тільки й встигла подумати, як раптом чиїсь руки міцно обняли її зі спини.
– Це моя пташка, Бетмен! – Старий Вовк з'явився, наче ні звідки. І чомусь поряд з ним Ніка відчула себе в повній безпеці.
– Оо, Вовчище! Сорян, не знав!
– Без проблем! – кривувато посміхнувшись, Вовк приобійняв Ніку міцніше. – Ти тільки наступного разу питай. – вже без посмішки додав.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
