Українська література » » Кінець Великого Юліуса - Тетяна Григорівна Ситіна

Кінець Великого Юліуса - Тетяна Григорівна Ситіна

---
Читаємо онлайн Кінець Великого Юліуса - Тетяна Григорівна Ситіна
трійчасте підборіддя Мадж.

У кабінеті на дивані сиділа і хникала худа дівчинка з таким самим довгим, як у матері, обличчям. Багровий від роздратування дипломат бризкав слиною, пояснюючи їй задачу з алгебри.

— Цікава новина, сер! — сказав містер Георг, шанобливо вітаючись із дівчинкою.

— Можеш іти спати, Белло! — з полегшенням наказав Робертс. — І пам'ятай, що через тиждень я знову перевірю твої уроки…

Коли дівчинка пішла, містер Георг докладно розповів Робертсові все, що почув із легковажних уст Васі Рубцова.

— Пономарьов… — повторив пожвавлюючись Робертс. — О, це серйозна фігура. Ще б пак, Пономарьов! А Короткова не знаю. Треба ним зайнятися, Білліджер. Постарайтесь зібрати про нього все, що можна. Цікаво. Завтра від'їжджає кур'єр…


Кур'єр поїхав з повідомленням Робертса. Через кілька днів далеко за межами нашої батьківщини двоє немолодих з військовою виправкою людей обговорювали це повідомлення. Обговорення закінчилося тим, що була послана телеграма в Париж.

З Парижа, одержавши телеграму, на літаку вилетів чоловік у широкому пальті, без багажу.

Через добу на околиці великого міста в порожній квартирі він зустрівся з одним із двох немолодих по-військовому грубуватих людей, які обговорювали раніше повідомлення Робертса.

— Містер Горелл! — сказав керівник відділу розвідувального бюро. — Як ви себе почуваєте, містер Горелл?

— Яке це має значення? — їдко спитав худий мускулистий чоловік з широкими плечима, вузькими стегнами і глибоко запалими сірими очима. — Я прилетів на виклик. Я не встиг передати паризькі справи повністю, але що міг розтлумачив Ангусові. Він продовжує.

— Містер Горелл, є одна серйозна справа, — продовжував керівник відділу. — Ви двічі були в Росії.

— Мені дуже не хотілося б їхати туди втретє, — зауважив Горелл. — Ви знаєте, якою ціною я вибрався!

— Нічого не поробиш, доведеться! — різко перебив співрозмовник. — Ви поїдете зараз із провідником і відпочинете тижнів зо два. Ми доставимо вам матеріали, потрібні для операції, і консультантів — фізика та біолога. Обов'язково перегляньте радянську пресу за останні роки, у вас вийшов розрив…

— Два тижні — це дуже малий строк для підготовки! — похмуро заперечив Горелл. — Справа, мабуть, складна. У мене справді був розрив. Потрібно хоч два місяці, щоб увійти в курс.

— Ви людина досвідчена і вкладетесь у два тижні! Нас кваплять з цією справою! — так само різко сказав керівник відділу. — Як ваш фізичний стан?

— Пришліть тренера і лікаря, — сказав замість відповіді Горелл. — І раніше ніж через місяць я нікуди не поїду.

— Мені не подобається ваш тон! — підозріло оглянувши Горелла, зауважив керівник відділу.

— А ви хочете, щоб я стрибав од радості? — грубо відказав Горелл. — Думаєте, весело лізти до чорта в зуби? Москва не Париж. Там тільки куток знайти — ціла проблема!

— У Москві зараз досвідчені люди. Вам допоможуть.

— Дурниці все це! — перебив з досадою Горелл. — Вони допомагають, доки все йде добре. Ну, все?

— Так, їдьте! — з полегкістю сказав керівник відділу. — Сьогодні відпочиньте, а завтра розпочнемо підготовку.

Якби Вася Рубцов довідався, які серйозні наслідки викликала його балаканина в Політехнічному музеї, його все життя мучила б свідомість своєї провини. Але Вася нічого не знав, він складав іспити, ходив з Леночкою на концерти і писав статті про моральне обличчя молодого вченого.

Горелл тим часом жив у відлюдному котеджі. Він усе-таки відвоював собі на підготовку місяць. Під наглядом лікаря він проходив загальний лікувальний курс для зміцнення організму. Тренер масирував його і безжалісно ганяв по гімнастичних снарядах.

Горелл непогано розбирався в сучасній фізиці та біології, але консультанти старанно працювали з ним, пояснюючи йому окремі проблеми, зв'язані з завданням.

У вільний від тренувань і консультацій час Горелл читав радянську пресу. Він перегортав комплекти газет, вивчав урядові укази, читав літературні журнали, переглядав кінофільми.

До нього приїхав консультант з російської мови для розмовної практики, але Горелл відмовився од його послуг. Він знав, що його вимова точна, і дуже боявся зіпсувати її хоч найменшим акцентом.

Місяць кінчався. В останні дні приїхав начальник з картами, і вони почали уточняти місце переходу кордону. Горелл наполіг на афганському варіанті. Правда, цей варіант потребував фізичних зусиль, але зате здійснити його було легше. На радянському боці йшло велике будівництво міст і селищ, загони геологів створювали карту грунтів. Усе це означало пересування людей, безперервне, масове, в якому легко було сховатись одній спритній людині.

За два дні до під'їзду Горелл заявив, що хоче побувати в місті.

Лікар сказав, що фізичний стан Горелла чудовий і невелика випивка на дорогу не пошкодить. Скоріше навіть піде на користь, розрядить нервове напруження.

Начальник поморщився, але відпустив.

Автобусом Горелл приїхав до центра.

Це було велике європейське місто. Одне з найкрасивіших міст Європи.

В рожевому вечірньому небі пливли грифельні хмари. Пахло асфальтом, парфумами і зів'ялою травою. Горелл повільно йшов у натовпі, і юрба витиснула його на площу, де тривожно гуділи тролейбуси і дрімали сірі обвітрені леви з людськими обличчями. Хлопчик у шотландській спідничці випустив із рук зелену повітряну кулю, вона пружно піднялася навскіс над площею і захиталась у повітряних потоках. Люди на площі глянули на мить в небо. Високий сивий чоловік тягнув за собою хлопчика в сльозах, розмірено вичитуючи йому.

— Кожен може зробити помилку! Але плакати на вулиці? За це ти не підеш у гості до маленької Софі…

Горелл повільно посувався в натовпі. Потім він стояв на зупинці тролейбуса. Вдалині світився купол старої церкви, небо темніло. Горелл намагався викликати в собі хоч яке-небудь бажання. Піти в найкращий ресторан міста і пообідати. Зайти в бар, випити чогось міцного. Піти у вар'єте, в театр. І не міг.

Білява кароока дівчина пройшла мимо, заглянувши в обличчя Гореллові. У неї була красива широка хода, і вона гарно тримала голову. Пройшовши, вона оглянулась і навіть усміхнулася куточками рота, але Горелл одвернувся, не відчуваючи нічого, крім роздратування.

З жінками треба розмовляти. Треба

Відгуки про книгу Кінець Великого Юліуса - Тетяна Григорівна Ситіна (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: