Українська література » » Чорний дім - Стівен Кінг

Чорний дім - Стівен Кінг

---
Читаємо онлайн Чорний дім - Стівен Кінг
здавалося. Берні наполегливо стверджує, що хлопчик захований у безпечному місці, що вони ніколи його не знайдуть, навіть якщо зможуть дістатися до Чорного Дому. Що вони загубляться в цій незвіданій глибині кімнат і передпокоїв, і йому цікаво дізнатися, чи вони збожеволіють перед тим, як померти. Проте містер Маншан знає, що один із них відрізняється від будь-кого іншого, хто траплявся в цих місцях. Джек Сойєр знайомий з безмежністю, і в цьому полягає проблема. Хлопчика треба вивести через запасний вхід до Кінцевого світу, заховати в затінку величезної печі Дін-та. Маншан каже Берні, що він зможе зробити з хлопчиком все, що захоче, перш ніж віддасть його аббала, але не тут. Тут надто небезпечно. Вибач.

Берні й далі протестує, але це битва, в якій він не переможе, і знає це. Разом із голосом і запахом готового тухлого м’яса повітря починає вібрувати і кружляти, оскільки наближається власник голосу. Спершу ми бачимо чорний вир і червону пляму — аскотську краватку, — а тоді проявляється неймовірно видовжене біле обличчя, на якому домінує єдине чорне око акули. Це справжній містер Маншан — створіння, яке може жити лише в голові Берні, за межами Чорного Дому і його магічних околиць. Скоро він буде тут, він смикатиме його до цілковитого пробудження (катуватиме його до остаточного пробудження, якщо доведеться), і він використає Берні, доки ще є така можливість, оскільки містер Маншан не може перевести Тая з камери в Чорному Домі. Коли він буде в Кінцевому світі — Шеол, як каже Берні, — усе буде інакше.

Нарешті Берні розплющує очі. Його покручені руки, які пролили стільки крові, тягнуться, щоб відчути вологу своєї власної крові, яка сочиться крізь сорочку. Бачить закривавлену пляму, скрикує від жаху і лякливості. Він не сприймає те, що сліпий смертельно поранив його, як і те, що саме на це він заслуговує після стількох убивств дітей; він сприймає це, як страшенну несправедливість.

Вперше у нього з’являється неймовірно неприємна думка: а що як йому доведеться ще більше заплатити за те, що він зробив протягом своєї довгої кар’єри. Він бачив Кінцевий світ; він бачив Конґе-роуд, яка пролягає до Дін-та. Випалений, палаючий ланшфт навколо Конґе-роуд — неначе пекло і, звичайно, Ан-так, Велика Комбінація, само собою пекло. А якщо це місце чекає на нього? А якщо…

Він відчуває жахливий паралізуючий біль у животі. Містер Маншан, який тепер уже цілком матеріалізувався, простягає одну димучу, не зовсім прозору руку і торкається рани, якої завдав Генрі викидним ножиком. Берні верещить, сльози течуть старими щоками дітовбивці.

— Ви завдаєте мені болю!

— Тепех йти і зхоби, ях я хасаф.

— Я не можу, — схлипує Берні. — Я вмираю. Подивіться, скільки крові. Ви думаєте, я зможу із цим впоратися? Мені вісімдесят п’ять років, чорт забирай!

— Не рефи, Берн-Берн… з того боку є ті, хто филікують тфої гани.

На містера Маншана, як і на сам Чорний Дім, важко дивитися. Він мерехтить з різних ракурсів. Іноді це страшенно видовжене обличчя (воно приховує більшу частину його тіла, неначе надто велика голова карикатури на газетних шпальтах) має два ока, іноді — одне. Іноді здається, що стирчить рудуватий чубчик з його черепа, а іноді, що містер Маншан такий же лисий, як Юл Брінер. Лише червоні губи і білі ікла, які за ними ховаються, залишаються майже незмінними.

Берні дивиться на свого спільника з надією в очах. Знову проводить руками по твердому і горбкуватому животі. Він підозрює, що горбочки — це згустки. Його так сильно поранили! Такого ніколи не мало статися! Його мали оберігати! Його мали…

— Нафіть сілком мошлифо, — каже містер Маншан, — шо топі там пофехнуть молоті хоки.

— Бути знову молодим, — каже Берні і різко, грубо зітхає. Його подих смердить кров’ю. — Так, я хочу цього.

— Сфишайно, і се мошлифо, — каже містер Маншан, киваючи своїм абсурдно нестабільним обличчям, — мошлифо, аббала і сгобить потагунок. Цьохо я не мошу опіцяти, мій дгуше. Але дешо я мошу поопіцяти.

Істота в чорному вечірньому костюмі й червоній краватці з неймовірною жвавістю проходить уперед і знову встромляє руку крізь сорочку Чаммі Бернсайда, цього разу стиснувши її в кулак, що спричиняє біль, про який старий монстр навіть не здогадувався все своє життя… хоча завдавав такого і навіть більшого невинним жертвам.

Смердюче обличчя містера Маншана наближається до Берні. Одне око яскраво світиться.

— Ти фітшуфаєш фсе се Бегні? Ти шалюхітна тогба бгуту і хоря? Хо-хо, ха-ха, сфишайно фітшуфаєш! Се тфій ки-шеш-них, я тгимаю йохо в гуці! І яхшо ти сарас не пітеш, сопаший фиротку, то я фирфу йохо с тфохо сакрифафленохо тіла, хо-хо, ха-ха, і опмотаю нафколо тфоєї шиї! Ти путеш помихати, снаюши, шо тепе тушать фласні хишхи! Сьохо я сам нафшифся від Фріца, Фріц Хаарман пуф молотим і милим! Сарас! Шо ти кашеш? Ти пгифетеш йохо, ши тепе сатушити?

— Я приведу його! — скрикує Берні. — Я приведу його, лише припиніть, припиніть, ви рвете мене на частини!

— Пгифети йохо на стансію. На стансію, Берн-Берн. Фін не тля пасючих схованок і лисяших ніх — не тля Ком-пін-ас-ій. Тайлег не тля сахрифафлених нішок; фін тля аббала. — Довгий палець із жахливим чорним нігтем торкається чола і постукує ним над очима (на якусь мить Берні бачить два ока, а тоді друге зникає). — Зрозумів?

— Так! Так!

Його нутрощі горять. Рука досі стискає їх. Величезне обличчя містера Маншана зависло над ним.

— На стансію — куди ти приводив інших осоплифих.

— ТАК!

Містер Маншан відпускає його. Він відступається. На щастя Берні, він знову починає ставати прозорим, дематеріалізується. Пожовклі вирізки з газет пролітають не позаду нього, а крізь нього, одне око висить у повітрі над прямокутною плямою аскотської краватки.

— Перехонайся, ши фін отяхнений ф хепху. Сей осоплифий має пути отяхнений в хепху.

Бернсайд енергійно киває. Він досі трохи пахне парфумами «Мій гріх».

— Кепка, так, я маю кепку.

— Путь оперешний, Берні, ти старий і поранений. Хлопець молотий і тофетений до фітшаю. Шфитко піхає. Якшо ти тосфолиш йому фтехти…

Попри біль, Берні посміхається. Хіба досі тікала від нього бодай одна дитина! Навіть якщо ця дитина особлива! Про що йдеться?!

— Не хвилюйтеся, — каже він. — Якщо ви говоритимете з ним… Аббала-дун… скажіть йому, що я ще тримаюсь. Якщо він зцілить мене, то не пошкодує про

Відгуки про книгу Чорний дім - Стівен Кінг (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: