Мій бос. Лише тимчасово - Марі Керімей

Глава 2.2

-Ну нарешті! - Прокричав чоловік підходячи до нас. - Я вже було подумав, що ви передумали. - Тайлер обійняв спочатку Хелі, а потім міцно притис мене до себе і почав шепотіти на вушко - Ти чудового виглядаєш. - Опалює мою шию своїм подихом. 

- Ну все відлипни від неї.! - Прогарчав мій бос.  Піддавшись вперед.

- Ну, а що я такого зробив. - Почав виправдовуватись Тайлер і нарешті відпустив мене зі своїх обіймів. 

- А ми тут не з пустими руками.! - Кричу я і підстрибую на місці. Виставляючи вперед дві пляшки коричневої рідини. 

- Ого-го-го... Чую оклики натовпу. І стає так приємно. В кімнаті було лише десь приблизно дев'ять осіб. Дві дівчини та сім хлопців ну і ще плюс нас двоє і виходить одинадцять. Нерівне число та й мужиків тут більше. Але які вони всі веселі. 

- Ну, що нумо знайоммось. Мене Марі звати. Її - Показала пальцем на свою подругу - Хелі.  Ну, що затусимо! - Кричу у весь голос. Я ніколи не була сором'язливою. Я брала від життя максимум. Тому знала, як поводитись в таких ситуаціях. Тільки ось було одне але і до того ж велике. Я ще досі дівчинка. У свої роки то. Але я чекала того єдиного. Як то кажуть принца на білому коні. Але такого ще не знайшла. 

-Ооо, о це по нашому. - Тайлер обійняв нас з Хелі за талії та повів  у натовп. Я бачила, як дивився на мене мій бос. І мені ставало ніяково. 

 - Хочу запропонувати одразу гру. Щоб ближче познайомитись і нарешті знати ваші імена. - Промовила я стоячи перед людьми. Хто сидів розвалившись на диванах. Хто стояв. Всім було комфортно в тому колі у якому вони є, а тут приперлись ще якісь дві курки та вирвали у них розвагу. Тому я хотіла, щоб вони ближче нас взнали.

- Ну... Ну.. З цього місця з усіма подробицями.- Заусміхався Тайлер. 

- Я наливаю кожному по стопочці цієї чудової рідини - Показую пальцем на бурбон у моїй руці. - І тоді кручу уже пусту пляшку. Той на кого попаде ось ця частина. - Вказую пальцем на корок на пляшці. - Той випиває стопку і починає говорити, щось про себе. Так ми й познайомимось. Хто за?!  - Почала кричати я. 

- Вона мені ще більше подобається. - Тайлер притис мене до себе за талію. -Ну, що зіграємо.? - Кричав Тайлер.  І всі хором почали кричати "Даа..." 

І ось ми уже сіли по колу. Я налила кожному в стопочку бурбону.  І крутнула порожню пляшку на середині.  Вона впала на досить привабливу блондинку. Карі очі. Опухлі губи. Досить мила на вигляд та з хорошою фігурою. Вона випила стопку під гучні крики "Давай" "Давай" "Давай" і почала говорити трохи скривившись. 

- Мене звати Альбіна Рогова. 24 роки. Модель та дизайнер одягу. Хлопця немає. Зате маю квартиру і машину. - Від чого ми всі засміялися в голос. Альбіна закрутила пляшку. І вона попала на хлопця з каштановим волоссям і зеленими очима. З досить худою статурою. Він випив під наші крики.

- Мене звати Даня. Данило Малишев.29 років. Фотограф. Дівчини не маю. Маю квартиру, але без авто. -Він підморгнув дівчатам від чого ми почали всі знову сміятися. І покрутив пляшку. Вона попала на Тайлера від чого всі дівчата почали верещати та кричати "Ууу" ..

- Мене Тайлер звати. Тайлер Білецький. 32 рочки й дівчатка я в активному пошуку. - Розвів він руки в сторони від чого всі  дівчата запищали. - Маю свій бізнес. Авто салони. - Він теж підморгнув. Далі пляшка натрапила на Девіда. Який до цього сидів мовчки.  Випивши під крики. Він представився. 

- Мене звати Девід Джонс. 32 роки. Сімейний стан - неодружений. Дітей на стороні немає.  Маю своє видавництво журналістики. Яке по перше стало першим з найкращих. Всі поплескали в долоні та пляшка впала на чергову жертву, Хелі. 

-Ну, що ж. Я Хелі Мартинів. 25 років. Журналістка в "Небесній скелі" Живу разом з Маріаною в її квартирі. Маю свою крихітку на якій уже два роки ганяю. - І це вона зараз не про машину. Вона придбала собі мотоцикл. Боже яка я була тоді шокована. Але їй подобалось і це саме головне. Далі пляшка показала на хлопця з чорним волоссям. Він був з бородою. Охайно зробленою. З невеличкою засмагою. 

- Я Ігор Ісаєв. 30 років. Бізнес-партнер Тайлера. Дівчата я повністю вільний. - Тоді пляшка попала на гарячу брюнетку з голубими очима. І досить довгими ногами. 

-Я Делла Стоун. 26 років. Модель. Маю хлопця. Вона вказала на одного з учасників. Живимо разом в його квартирі. - Тоді доля лягла на красунчика з карими мов шоколад очима. Такими, як у мене. Трохи довшим волоссям ніж у всіх. Він був наче з глянцю. А фігурка яка. Просто бомба. 

- А от я Стас Разін. 29 років. Фотомодель. Та фотограф. Дівчини не маю. На жаль, але хороший для приручення. - Дівчата заверещали і я втому числі. Ледь зі штанів не випала. Ну такий сексі. - Доля лягла на того блондина який уже мав дівчину. Голубі очі. Пухкі губи, а він теж нічогенький. 

- Лерой Краснов. 28 років. Фотомодель. Зустрічаюся ось із тією крихіткою. - Він вказав на свою дівчину пальцем. І вона послала йому повітряний поцілунок. І так залишився ще один мужик і я. Чого я його так назвала. Тому, що він був досить великих розмірів, але не товста статура в нього була така з бородою і по одягу немов байкер. Але мордаха в нього була досить приваблива. І знову пляшка попала не на мене.

- Адам Власов під назвою Ад. 33 роки. Затятий байкер. Перегонник. І все таке. Дівчини не маю. Зате маю свій байк.  - Всі знову залилися сміхом. І ось черга впала на мене. Ви не подумайте, що ми спеціально так робили, щоб пляшка попадала на того чи іншого. Ні. Ми просто виключали уже тих хто сказав слово і вони просто вставали, а наше коло звужувалось. 

-Максименко Маріана прошу любити й жалувати. Працюю секретаркою в ось цього чоловіка. 25 років. Не одружена і найближчим часом не збираюся. - І знову чую крики. А сама дивлюся, як мене просто пронизує погляд Девіда. - Квартиру мені подарували батьки на честь закінчення університету та й машину теж, що тут гріха таїти. Можуть собі дозволити. От і усе. - І залила в себе повну стопку тієї гидоти. - От ми й познайомились. А зараз я хочу напитися. Хто зі мною.? - І знову крики. Я порозливала алкоголь по вже порожнім стопкам.  І ми всі піднявши їх в гору прокричали "За знайомство" і осушили все без залишку.