Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

Йому відповіла незнайома дівчина та повідомила, що вона офіціантка у якомусь придорожньому кафе. А далі Маркус, перебуваючи в повному здивуванні, вислухав її наполегливе прохання якнайшвидше приїхати і забрати невідому йому особу, якусь Карину Маданян, яка перебуває в несвідомому стані, а якщо він цього не зробить, то вона буде змушена викликати поліцію.

Маркус не збирався поратися з таємничою жінкою, але про всяк випадок попросив офіціантку надіслати йому фото незнайомки. Злякавшись, він деякий час дивився на фотографію, не вірячи своїм очам, настільки був шокований побаченим.

Опам'ятавшись, він застрибнув у свій автомобіль, промчавши на неймовірній швидкості нічним містом, заскочив у убоге кафе, де за одним із столиків знайшов непритомну Тіну. Хвилювання, яке він відчув, дивлячись на неї, не можна було порівняти з іншими відчуттями. Дівчина лежала бліда, наче без ознак життя, а навколо її очей залягли темні тіні. Серце Маркуса стиснулося від пронизливої ​​тривоги, і він відчайдушно кинувся до неї. Марно намагаючись привести її до тями, він витратив ще кілька хвилин.

Нервовість наростала. Офіціантка діловито-стривоженим голосом запропонувала викликати швидку допомогу, але Маркус переконав її не робити цього, пославшись на те, що буде краще, якщо він сам відвезе дівчину до лікарні своєю машиною. Він гадки не мав, що трапилося, але судячи з усього, сталося щось серйозне: мабуть, Тіна втекла від Адлера.

Потрібно було якнайшвидше доставити її додому і надати невідкладну медичну допомогу. Маркус підозрював, що цей інцидент потрібно постаратися приховати від усіх, тому знайшов лікаря, який не став ставити зайвих питань.

У першу добу у Тіни піднялася температура, на щастя лікарям вдалося стабілізувати стан пацієнтки. Міркування лікаря про те, що зламані ребра дівчини скоро заживуть і дитині нічого не загрожує, вразили Маркуса наповал. До того ж лікар за своєю докторською звичкою попросив його не драматизувати ситуацію, помітивши, що молодик нервово смикається з цього приводу.

Він і справді шалено переживав і не стуляючи очей провів поряд з Тіною дві ночі. Сидів напружений біля її ліжка, не міг розслабитись і просто тримав її руку. У його голові було безліч питань, які йому так не терпілося поставити Тіні. Але хоч би що він почув від неї, це не могло вплинути на його прагнення захистити Тіну від Адлера. Він вважав себе зобов'язаним урятувати дівчину від ненависного кузена.

Маркус згадав про особистий літак і безвідмовного пілота, який будь-якої миті міг би доставити його куди завгодно. У глибині душі він був вдячний долі за такий несподіваний поворот. І зараз все, що йому було потрібно, – це просто любити Тіну. Залишалося тільки переконати її відлетіти з ним. І він не сумнівався, що вона погодиться.

Молодий чоловік усміхнувся своїм думкам, а потім потягнувся, притиснув долоню до її щоки і ніжно відвів убік короткий світлий локон. Спокійне бліде обличчя Тіни, як і раніше, здавалося йому неймовірно прекрасним. А її зачіска виглядала екстравагантно, але анітрохи не псувала зовнішність, а навпаки, наголошувала на красивих рисах обличчя.

– Ерік… – раптом дуже тихо прошепотіла Тіна.

Маркус засмутився і тут же відсмикнув руку від її обличчя, як від вогню. З-під її вії виповзла і повільно скотилася по щоці сльозинка. Тіна потроху почала приходити до тями, а коли розплющила очі, він побачив у них такий біль і беззахисність, що відчув непереборне бажання обійняти її.

– Уже все добре, – прошепотів Маркус. – Ти в безпеці.

Тіна нічого не відповіла. Але придивившись, він зрозумів, що її обличчя стало безпристрасним, наче маска. Начебто її особистість в одну мить назавжди зникла. По всьому тілу було видно, наскільки вона сконцентрована і напружена: губи стиснулися, а на лобі проступила глибока складка. Потім вона повільно видихнула та розслабилася.

– Маркус ... Ти мав рацію, – слабким голосом промовила Тіна, а її губи торкнулася дивна усмішка і тут же згасла.

Маркус на мить насупився, йому важко було зрозуміти, чи відчуває вона полегшення, подяку, чи, навпаки, розчарована.

– Ти все ще хочеш мене, Маркусе? – Раптом запитала вона, глянувши на нього.

Їхні погляди зустрілися, ніби щойно вони уклали таємний договір, умови якого вона беззастережно прийняла. Він з вдячністю взяв її руку, підніс до губ і ніжно поцілував у долоню.

 ***

Енцо Біяджі погано спав. Неспокійно повертався в ліжку, щось не давало йому спокою. Начебто все склалося якнайкраще. Йому вдалося підкорити своїй волі Еріка, а це вже привід привітати себе з перемогою. Звичайно, попереду ще багато роботи, але Енцо був впевнений, що вони зможуть впоратися з труднощами.

Він віддав чверть століття тому, щоби привести свого протеже до влади. Енцо пишався тим, що йому вдалось зробити. Не кожному випадає можливість бути членом найвищої соціальної касти. Енцо не тільки зміг досягти таких висот, а й, обганяючи розумніших і успішніших, вирвав у долі шанс стати наставником та радником одного з найвпливовіших людей світу. Залишалося лише перейти до останнього етапу та представити Еріка Адлера лідерам Вищої Ради. Він сподівався, що Ерік не підведе його, адже на кону поставлено дуже багато.

Повертаючись з боку на бік, чоловік ніяк не міг заснути. У кімнаті було темно, а за вікном ще темніше. Негода і сильний вітер дратували Енцо, втім, як і його страх перед темрявою, яку він ніяк не міг побороти.