Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

Потім Герард показав пальцем на інший монітор.

– А це кімната, де я його зустріну. Ти зможеш спостерігати за тим, що відбувається.

Тіна нервово зчепила пальці рук. Їй навіть думати було страшно, що станеться далі.

– Двері в бункер будуть заблоковані рівно дві години. Ти не зможеш вийти. Цього часу тобі буде цілком достатньо, щоб ухвалити лише одне важливе рішення. У тому випадку, якщо ти надумаєш бігти, знай, що полетіти з міста ти маєш саме сьогодні. Затримаєшся хоч на день – і тебе, швидше за все, виявлять. У сумці ти знайдеш паспорт. До вчорашнього дня він належав реальній жінці, – Тіна покосилася на дорожню сумку, і її осяяла огидна здогад, що Герард убив жінку. Нудота підступила до горла. – Новий паспорт без історії надто легко відстежити, тому не суди суворо, – з роздратуванням відмахнувся він від її зневажливого погляду. – Ви дуже схожі. Вона була короткострижена, фарбована блондинка, так що попрацюй привести себе у відповідність з фото на паспорті. Гроші використовуй тільки готівку, яку я дав тобі достатньо. Жодних телефонів. Перші два роки рекомендую тобі жити в якійсь глушині і бажано безвиїзно. Після прильоту в пункт призначення паспорта позбудься. Я залишив тобі координати людини, яка в разі нагальної потреби зможе допомогти. Не турбуй його через дрібниці.

Тіна опустила голову, уникаючи дивитись у вічі чоловікові. Він якийсь час стояв не рухаючись, а коли вона підвела голову, він уже йшов до дверей.

– Будь ласка, не закривай мене тут одну! Обіцяю, що залишусь у бункері доти, доки ти не дозволиш мені піти. Не замикай двері! – благала Тіна.

Схопившись, вона хотіла підбігти до Герарда. Він витягнув руку, жестом зупиняючи її, і сказав:

— Прощавай, моя дівчинко, ти тепер одна, але це не так погано. Повір мені. Зраджують завжди тільки найближчі.