«І бачив я звірину...» - Віктор Васильович Савченко
З Кашлика — столиці сибірського хана Кучума ратні люди та волзькі козаки Єрмака — десь зовсім близько, під самим Єкатеринбургом, а тільки з 1580-х років.
З Батурина й Кодні, де все населення, включаючи жінок, дітей, старих, було знищене.
«До мене предки йдуть похмурі Не замордовані — живі. Горить в душі моїй Батурин І захлинається в крові.» (Володимир Сіренко)У Новгороді головним виконавцем був Малюта Скуратов, у Батурині й Кодні — Меншиков. За обома «малими» стояло велике «водне джерело» Романових.
«В этом вихре гнев веков свинцовых, Русь Малют, Иванов, Годуновых, Хищников, опричников, стрельцов…»З дивовижною силою пов’язав поет у цих рядках «быль царей и явь большевиков».
Звертає на себе увагу той факт, що першим московським царем офіційно був проголошений 1547-го року Іван ІV Васильович (Грозний) — найжорстокіший з монархів. А першим імператором (1721р.) — Петро І, котрий у ланцюжку правителів Росії мало чим поступався в жорстокості Грозному.
Отож з минулого стріляли в царську родину ті, хто виснував ідею «другого Риму», «приращения земли русской», ті, хто посіяв. Серпа ж було скинуто звірині. Вона й вижала. А тільки жнивом виявилися зовсім інші люди.
«Єкатеринбург лежить посеред Уральських гір, порослих лісом.
На північ від міста, верст за 14-ть, містяться залізні рудники, що належать Верх-Ісетському заводу. Тут, в урочищі Чотири брати, є старий, давно покинутий рудник. З обох боків дороги, що веде в селище Кіптяки, знаходяться численні шахти. Сюди й прямував Юровський.
Вантажівка зупинилася спершу біля заводу. Єрмаков попередив своїх людей. З’явився конвой. Вантажівка рушила далі; слідом — легший автомобіль з вантажем бензину. Іншої дороги, крім тієї, що вела на Кіптяки, не було.
Обоз перетнув Пермську залізницю, потім — Тагільську. Сторожа біля переїзду помітила його. Потім, заглибившись у ліс і з трудом рухаючись по м’якому грунті, вантажна машина звернула ліворуч і рушила до ряду шахт, що звуться Ганина яма.
…Доки тривала страхітлива операція, єрмаківські червоноармійці оточили ліс, нікого не пропускаючи.
Юровський у цей самий же день повернувся в місто, але потім його бачили на дорозі в Кіптяки.
Увечері 5 (18) липня повз залізничний переїзд у Кіптяки проїхав легкий автомобіль з шістьма молодими солдатами і одним цивільним з чорною, немов смола, бородою. Двоє солдатів повернулися до переїзду з лісу; призналися, що вони московські.
Упродовж цих днів (4/17-го, 5 і 6-го липня) легкі вантажівки перевозили з Єкатеринбурга до місця, куди були відвезені трупи, від 30 до 40 відер бензину і понад 11 пудів сірчаної кислоти.
Порубані на шматки тіла були спалені з допомогою бензину, тверді частини потім піддали дії кислоти.
Збереглися документи постачальника кислоти.
«Пропоную негайно, без будь-яких зволікань і відмов, видати з вашого складу п’ять пудів сірчаної кислоти пред’явиникові цього. Обл. Комісар Войков.»
«Пропоную видати ще три сулії японської сірчаної кислоти пред’явникові цього. Обл. Комісар постачання Войков.»
Весь цей час комісари продовжували виставляти довкола будинку Іпатієва зовнішню варту, аби міські жителі нічого не запідозрили.
Коли тіла в лісі спопелили, небезпечні документи спалили в Іпатієвському домі, а речі, що належали Сім’ї, розграбували, дім полишили.
У М.К.Дитерихса, котрий розслідував обставини вбивства, склалося переконання, що голови царя, цариці, престолонаступника, а може, й інших членів сім’ї, були взяті в Москву.» (Р.Вільтон).
На скільки таке припущення коректне у світлі перезаховання останків монаршої родини, що відбулося 1998 року, важко сказати.
Вбивство царської сім’ї, справді, схоже на ритуальне. Поряд з вікном, навпроти того місця, де було вбито царя, виявився кабалістичний напис.
У протоколі огляду сказано:
«На самому краю підвіконня чорнилом зроблено один над одним три написи: «1918 року», «148467878 р», а поблизу таким самим чорнилом і тим самим почерком написано «87888.»
Неподалік на шпалерах стіни тим же чорнилом і такими ж товстими лініями написані такі знаки: (малюнок відсутній)
Вчений Енель у брошурі «Жертва» дає розшифровку напису: «Тут, за наказом темних сил, царя було принесено в жертву для зруйнування держави. Про це сповіщаються всі народи.»
А народи оповістили, знову ж таки, вісімнадцятого липня. Ось зміст телеграми, що її радянський уряд надіслав за кордон бездротовим телеграфом:
«Вісник № 1653 19 липня. На першому засіданні обраного п’ятим з’їздом Рад, Президії ЦВК, що відбулося 18 липня, голова Свердлов оприлюднив отримане по прямому дроту повідомлення від Уральської Ради про розстріл колишнього царя Миколи Романова…»
Зайве стверджувати, що рішення про страту імператорської родини ухвалювали в Москві — була телеграма від Леніна і Свердлова. Тобто вирок (земний) винесла знову ж таки звірина.
У тому Єкатеринбурзькому підвалі одночасно з царською родиною розстріляли також лікаря Боткіна, фрейлену Демидову, кухаря Харитонова, слугу Труппа.
За кілька місяців по тому в Петропавлівській фортеці буде страчено великого князя Дмитра Костянтиновича. Перед розстрілом він вимовить ті ж слова, що й Микола ІІ «Не відають, що коять. Прости їм, Господи.»
Звідки їм було відати, якщо вони були тільки
