Обіцяю кохати завжди - Ема Ноель

— Гей, що з тобою?

Чіпляюсь за цей голос. Хочу щось відповісти, але сил немає. Усе наче в тумані.

Різкий ривок із болем вириває мене із забуття, яке наполегливо намагається затягнути мене у свою чорну безодню.

Чую скрик — свій власний. Здається, я почала відключатися, але біль мене привів до тями. Хтось поряд зі мною, він грубо висмикнув мене з землі, але картинка розпливається. Потрібно сказати, що сталося, щоб викликали швидку і, можливо, мене встигнуть вирвати з чіпких лап смерті.

— Там був алкоголь, — шепочу, язик не слухається, у роті чомусь присмак жовчі. — Я пігулки п’ю… Мені не можна…

Картинка пливе. Я тільки розумію, що сиджу прямо на землі, а поряд якийсь хлопець. Сподіваюся, він розібрав моє бурмотіння.

Але замість того, щоб дзвонити у швидку, він намотує моє волосся на кулак і жорстко фіксує мою голову, перш ніж наказати:

— Відкрий рот.