Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ) - Bogdana reider

Еніка нервово стояла перед радою, поряд з Обі-Ваном. Помітивши погляд падавана Магістра Вінду, вона відповіла йому посмішкою.

- Ми вирішили відправити вас на перше завдання. Вам доведеться охороняти сенатора з Гаммора та його сина на шляху до Альдераану, де ви візьмете участь у переговорах. Падаван і Майстер виконали поклін. Вони відправились до своїх кімнат, щоб підготуватися до завдання.

Обі-Ван спостерігав, як Еніка, маленький ураган, носиться по кімнаті, пакуючи свої речі. На мить до нього прийшла картинка з майбутнього, він сидів на дивані, спостерігаючи за двома дівчатами, які збирали свої речі. Маленька тогрута бурчала на свою майстер, але та повернулася до них і посміхнулася. З його місця було видно її невеличкий живіт. На руці він помітив кільце. І з якоїсь причини він був впевнений, що таке кільце є і на його пальці.

- Обі-Ван Кенобі, ти знову заснув? Прокинься, я вже п’ятнадцять хвилин тебе викликаю. Він моргнув.

— Вибач, Еніка, — промовив Обі-Ван, повертаючись з думок у реальність. — Просто задумався на мить. Ти готова до нашого завдання?

Еніка, з легким подихом, зупинилася і кивнула:

— Так, майстре. Я готова.

Обі-Ван посміхнувся, бачачи рішучість у її очах. Він знав, що ця місія буде важливим випробуванням для них обох, але також розумів, що вони зможуть подолати будь-які труднощі разом.

— Ну що ж, тоді вирушаємо, — сказав він, відчиняючи двері.

Вони швидко дісталися до ангару, де на них вже чекала їхня космічна турбота. Сенатор з Гаммора і його син підняли голови, побачивши джедаїв.

— Вітаю, сенаторе, — звернувся Обі-Ван, виконуючи легкий уклін. — Я Обі-Ван Кенобі, а це моя падаванка, Еніка Скайвокер. Ми будемо вашими охоронцями на шляху до Альдераану.

Сенатор кивнув, трохи нервово посміхаючись.

— Дякую, майстре Кенобі. Це дуже важлива подорож для нас, і ми цінуємо вашу допомогу.

Еніка, відчуваючи напругу, яку відчував сенатор, спробувала його заспокоїти:

— Все буде добре, сенаторе. Ми тут, щоб вас захистити.

Син сенатора, молодий хлопець, приблизно її віку, нервово посміхнувся у відповідь.

— Я сподіваюся, що все пройде без пригод, — відповів він.

Обі-Ван, відчувши загальну напругу, вирішив додати трохи впевненості:

— Ми подбаємо, щоб ваша подорож була безпечною. Вирушмо.

Коли корабель вирушив у гіперпростір, Еніка відчула, як її серце б'ється швидше від хвилювання. Це була її перша справжня місія, і вона не хотіла підвести свого майстра.

— Еніка, — тихо промовив Обі-Ван, поклавши руку на її плече. — Пам'ятай, що головне — це спокій і впевненість. Ми вдвох зможемо подолати будь-які виклики.

Еніка кивнула, відчуваючи, як його слова додають їй сили.

— Я готова, майстре, — відповіла вона, відчуваючи, як її рішучість міцнішає.

Він був найнастирливішим хлопчиком, якого Еніка коли-небудь зустрічала, з найгіршими манерами. Вона ніколи не відчувала такого зневажання до себе, тільки тому, що вона була дівчиною. Навіть коли була рабинею Вотто, він завжди ставився до неї з повагою, як до її матері. Тому вона втекла в їхню каюту з Обі-Ваном, і, заричавши, впала на ліжко, уткнувшись обличчям в подушку. Поряд почулися кроки, і Обі-Ван сів на ліжко, торкнувшись її плеча. Він не очікував такого ставлення до своєї падаван. Він знав, що на деяких планетах до жінок ставляться як до речей або як до прикраси для чоловіка, але він не хотів, щоб його дорога падаван зіткнулася з цим так рано.

- Ти як? - запитав Обі-Ван, тривожно дивлячись на Еніку. Еніка здивовано підняла голову з подушки та зустріла його погляд.

- ...Я в порядку, Обі-Ван, — відповіла вона, намагаючись приховати свою розгубленість. - Цей хлопець, що мене дратує... Я не знаю, як з ним впоратися.

Обі-Ван зрозумів, про кого йдеться. Він сам бачив, як цей хлопець обходиться з нею зневажливо і без поваги.

- Еніка, — почав він, тримаючи її за плече, — ти сильна і мудра. Не дозволяй цьому хлопцю зіпсувати тобі настрій. Ти заслуговуєш на повагу і любов, і я завжди буду поруч, щоб підтримати тебе.

Еніка відчула в його словах справжню підтримку і зрозуміла, що не одна. Вона посміхнулась і обійняла його.

- Дякую, Обі-Ван. Ти найкращий майстер і друг, якого я могла б мати.

Обі-Ван посміхнувся і погладив її по волоссю.

- Ми разом, Еніка. І разом ми зможемо подолати будь-які труднощі. Не забувай про це.

З цими словами вони сіли на ліжко, обійнявшись, і відчули, що разом вони непереможні. 

- Нам обов’язково треба вечеряти з сенатором і його сином ?, Обі-Ван, — Еніка зробила жалібний вигляд.

Було ясно вона не хотіла іти

- Падаван, на твоєму шляху ти ще не раз зіткнешся з хуліганами та іншими труднощами. Пам'ятаєш, як ти поставила Шейла на місце тиждень тому?

- Ти правий, Обі-Ван, — відповіла Еніка, пригадуючи свою останню зустріч з Шейлом. - Я не можу дозволити, щоб хтось зневажав мене або тебе. Я піду на вечерю і покажу їм, що я не з тих, кого можна просто так ображати.

Обі-Ван посміхнувся і погладив її по щоці.

З цими словами вони піднялися з ліжка і пішли на вечерю, готові стати обличчям до обличчя з будь-якими викликами, які їм поставить доля 

На вечері вони насолоджувалися своїми улюбленими стравами та розмовляли про свої пригоди. Еніка відчувала себе щасливою, знаючи, що має такого вірного друга і наставника.

Після вечері вони повернулися до своєї каюти. Еніка відчувала себе вдячною Обі-Вану за його підтримку і захист.

 Наступного дня

 Яка в нього  вперта падаван, хоча будь вона інакша  йому було б сумно. Почалося все с того  що на  обід вона оділась не так, як попросив сенатор якого  вони супроводжують, а як зазвичай ходить в храмі тобто  коса спідниця  лосини  кофта безрукавка під горло  і  довгі  рукавички   на один палець  волосся вона  заплела дві гульки на голові  залишив падаванську косу  бовтатися з боку  Сам він був одітий традиційний джедайський одяг