Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

Незважаючи на пізню годину, Ерік не міг заснути і міряв кроками кабінет Олександра, сподіваючись, що той допоможе йому зробити правильний вибір.

– Ні, Еріку, побачення у ресторані – це надто пересічно.

Сидячи на дивані в розслабленій позі, Олександр зробив ковток міцного коньяку з цікавістю спостерігаючи за поведінкою сина.

– Ти так кажеш, ніби існує мільйон варіантів того, як можна провести вечір зі своєю дружиною. Мені ж на думку нічого не спадає. Я, зізнатися чесно, не сильно старався будь-коли заради дівчини. До того ж Тіна – моя дружина. Ми знаємо одне одного, а вона вимагає влаштувати перше побачення. Просто розуму незбагненно!

Ерік провів рукою своїм світлим волоссям, глибоко зітхнув і схвильовано додав:

– Тіна вміє бути дуже наполегливою. А коли ухвалить якесь рішення, стає впертою і незговірливою. Вона все робить мені на зло!

– Поясни, чому ти хочеш, щоб вона змінила свою думку про тебе? Можливо, вона просто хоче краще тебе зрозуміти, – поцікавився Олександр, припускаючи, що Ерік неправильно трактує слова своєї дружини.

Ерік сердито видихнув і розвів руками, мовляв, він безсилий.

– Вона знаходить мене сумнівною особистістю, яку варто остерігатися, – скривився Ерік, роздратований власними висновками.

Він стояв спиною до Олександра, задумливо спостерігаючи за язиками полум'я в каміні.

– Я не засуджую її, навіть розумію. Напевно, я поводився з нею надто грубо, не дбаючи про її почуття. Правду кажучи, мені було начхати, що вона про мене подумає, поки я остаточно все не зіпсував.

Олександр вловив, у чому суть проблеми, і, змірявши сина проникливим поглядом, сказав:

– Судячи з усього, ти не принц, на який вона чекала багато років, проте в твоїх руках все змінити. У результаті Тіна покохає тебе таким, який ти є, і не потрібно створювати про себе хибне враження. Навпаки, постарайся поводитися природно і будь щирим із нею. Мені здається, що Тіна – та дівчина, яку складно обдурити, прикидаючись кимось іншим.

– Цілком не важливо, любить вона мене чи ні, – покривив душею Ерік. – Я всього лише намагаюся налагодити з нею стосунки, адже ми подружжя, а значить, маємо миритися.

Олександр з розумінням посміхнувся і спробував достукатися до сина по-іншому.

– Твоє прагнення цілком логічно, – зробивши невелику паузу, Олександр зробив свій тон м'якшим і проникливішим для того, щоб перейти на іншу тему.

Йому було важливо розсудити сина.

– Я теж не одразу закохався у свою дружину. До того ж, вона була далеко не красуня. У перший рік нашого подружнього життя я зраджував їй, – сумно сказав Олександр, крутячи в руках склянку зі спиртним. – Жалів себе і нарікав, що моє життя більше мені не належить. Я був сліпий, дурний і надто егоїстичний, щоб зрозуміти, як мені пощастило.

Коли Ерік розвернувся до нього обличчям, Олександр зрозумів, що зміг зацікавити сина і продовжив говорити.

– Вона народжувала мого сина, а я в цей час розважався на яхті зі своєю коханкою, – тремтячим голосом промовив він, з тугою згадуючи минуле. – Ніколи моя дружина Кароліна ні в чому мені не дорікала і поводилася так, ніби я їй байдужий. Напевно, мене це влаштовувало, бо я намагався її уникати. І спілкувався з дружиною надто мало, щоб зрозуміти, як вона страждає. Одного разу я повернувся додому далеко за північ, хотів увійти до спальні, але так і завмер на порозі, шокований до глибини душі тим, як гірко вона плакала. Ридала, ніби про щось втраченому безповоротно. Вона через мене плакала! Тієї ночі я не наважився поговорити з нею і заспокоїти. Мені було соромно.

Олександр підвищив голос, а Ерік продовжував уважно слухати його.

– Наступного дня я залишився вдома і потай спостерігав, як вона грала з нашим сином. Я вперше помітив, що в неї гарні очі – теплий блискучий бурштин, а погляд – лагідний, добрий, як у дівчини, яка ще не перетворилася на жінку, але вже стала матір'ю. Вона здавалася такою беззахисною, мені хотілося підійти та обійняти її, захистити від усіх негараздів. Несподівано для себе я по вуха закохався у свою дружину. Просто зациклився на ній! Інші жінки перестали мене хвилювати. Я розпрощався з коханкою і почав засиджуватися вдома, сподіваючись, що зможу провести час з Кароліною та сином. Ось тільки вона не поспішала відкривати мені своє серце.

Ерік підняв брову, посміхнувся і окинув Олександра скептичним поглядом.

– Не чекав від тебе нічого подібного. Вважав тебе пересиченим та цинічним мільярдером.

– А я таким і був, поки моє життя не змінило любов до однієї-єдиної жінки – моєї дружини, – з гордістю заявив Олександр і виразно подивився на сина.

– Любов? – глузливо запитав Ерік. – Так безглуздо чути про цю нісенітницю від тебе, а я сподівався, що ти мені допоможеш. Ні, тепер я розумію, що твої погляди на життя безнадійно застаріли.

– Я не соромлюся своїх почуттів і свого першого кохання, адже це найпрекрасніше, що може статися з людиною! – вигукнув Олександр без жодного зніяковілості, з пристрастю в голосі, що вирує в його серці, і болем довгих років, прожитих без коханої. – Кароліна – єдина жінка, яка змусила моє серце тремтіти. Мені не вистачає її лагідної посмішки, її доброго серця, її ласкавих рук, а коли вона загинула, я помер разом із нею!