Українська література » » Чорний дім - Стівен Кінг

Чорний дім - Стівен Кінг

---
Читаємо онлайн Чорний дім - Стівен Кінг
35-го? Це лишень приємна та затишна лісова місцевість. Дозвольте, я скажу вам, Сенаторе, Сонні Кантінейро бачив Харко, а це не Харко, це навіть близько не воно. Це зовсім з іншого світу. Вони проїхали вже приблизно півтори милі, але Сонні так нічого й не побачив, крім чудового лісового ландшафту. Це можна назвати лісочком. Він думає, що було б чудово якогось дня приїхати сюди самому, заховати «гарлея» і просто погуляти поміж дубів і сосон по великому фетровому килимі під ногами, спостерігаючи за пташками і навіженими білками.

Сонні роздивляється дерева, що стоять неначе сторожа, насолоджуючись приємними передчуттями, аж раптом якийсь білий спалах мерехтить із темряви з-за величезного дуба. Побачивши блиск, що промайнув за зеленим куполом, йому спершу здається, що це лишень обман зору, ілюзія. Тоді згадавши, що вони шукають, знижує швидкість і їде на узбіччя, щоб побачити серед заплутаного підліску біля підніжжя дуба ржаві дірки і велику чорну літеру «В». Сонні звертає з дороги, і «В» змінюється на «В’ЇЗД». Йому не хочеться вірити, але це, чорт забирай, знак, про який говорив Мишеня. Він робить ще крок, не злізаючи з мотоцикла, і перед ним розгортається увесь напис.

Сонні ставить байк на нейтральну передачу і одною ногою сягає землі. Темрява поруч із дубом тягнеться, як павутина, до наступного дерева, також дуба, хоча й не такого величезного. За ним Док і Диктатор перетнули дорогу і вже майже зупинилися. Він ігнорує їх, і дивиться на Шнобеля і Мишеня, котрі вже проїхали близько тридцяти футів угору, пильно розглядаючи дерева.

— Ей, — кричить він. Шнобель і Мишеня його не чують. — Ей! Стоп!

— Ти знайшов його? — викрикує Док.

— Під’їдь до цих недоумків і поверни їх назад, — каже Сонні.

— Це тут? — запитує Док, вдивляючись поміж дерев.

— А що, по-твоєму, я знайшов? Звичайно, що тут.

Док збільшує швидкість, зупиняється просто ззаду Сонні ій дивиться на ліс.

— Док, ти її побачив, — вигукує Диктатор Білл, теж пришвидшуючи байк.

— Ні, — каже Док.

— Ти звідти не побачиш, — каже йому Сонні. — Може, ти нарешті поїдеш і скажеш Шнобелю, щоб він повернувся сюди?

— А ти чому не поїдеш? — каже Док.

— Тому що, якщо я залишу це місце, то можу більше ніколи його не знайти, чорт забирай, — каже Сонні.

Мишеня і Шнобель проїхали вже близько шістдесяти футів, безтурботно продовжуючи свій шлях.

— Але я досі нічого не бачу, — каже Док.

Сонні зітхає:

— Під’їдь до мене. — Док, сидячи на своєму «Фет Бою», стає паралельно з мотоциклом Сонні, а тоді підходить іще на кілька дюймів уперед. — Там, — каже Сонні, показуючи на знак.

Док мружиться і нахиляється, кладе голову на кермо Сонні.

— Де? О, тепер бачу. Він страшенно побитий.

Зігнена верхня частина знака відкидає тінь на нижню. Якийсь непривітний хлопчина проходив повз і зігнув знак бейсбольною биткою. А його ще крутіші старші брати спробували вбити його, розстрілявши 22 калібром, і зрештою завдали йому coup de grâce[6].

— Де ж тут дорога? — запитує Док.

Схвильований Сонні показує на пласку пелену темряви праворуч від знака, яка простягається до наступного трохи меншого дуба. Дивлячись на неї, він бачить, що темрява втрачає свою двомірність і поглиблюється, стає схожою на печеру або чорну діру, отвір у повітрі. Темна діра печери то зменшується, то розширяється і перетворюється на дорогу на землі завширшки близько п’яти з половиною футів і такою ж, напевно, завдовжки.

— Це точно, бляха, воно, — каже Диктатор Білл. — Я не знаю, як ми всі могли не побачити це з першого разу.

Сонні й Док обмінюються поглядами, усвідомлюючи, що Диктатор під’їхав надто пізно, щоб побачити, що дорога, здається, утворилась із чорної стіни завтовшки з папір.

— Тут якась хитрість, — каже Сонні.

— Це треба, щоб пристосувались очі, — промовляє Док.

— Гаразд, — каже Диктатор Білл, але якщо ви двоє сперечаєтесь, хто покличе Мишеня і Шнобеля, то дозвольте я вирішу вашу суперечку. — Він заводить байк, зривається з місця і мчить, як посланець із фронту з терміновим повідомленням під час Першої світової війни. Він проїжджає довгий відрізок угору по шосе, перш ніж Мишеня і Шнобель зупиняються й озираються назад, несподівано почувши звук байка.

— Думаю, це там, — каже Сонні та кидає тривожний погляд на Дока. — Очі мають звикнути.

— Інакше й бути не могло.

Менш переконані, ніж їм того б хотілося, обоє чоловіків спостерігають, як Диктатор Білл розмовляє зі Шнобелем і Мишеням. Диктатор показує на Сонні й Дока, тоді Шнобель теж показує на них. Тоді Мишеня показує на них, Диктатор знову показує. Це схоже на дискусію недосконалою версією мови жестів. Коли всі все зрозуміли, Диктатор Білл розвертає мотоцикл і з ревінням спускається назад по шосе, Шнобель і Мишеня прямують слідом. Через те що Шнобель не очолює колону, знову з’являється відчуття заплутаності й безладу.

Диктатор зупиняється на узбіччі вузької дороги. Шнобель і Мишеня глушать мотори поруч із ним. Мишеня стоїть просто перед входом у ліс.

— Невже її так важко було побачити? — запитує Шнобель. — Все ж таки вона тут. А я вже почав був сумніватись, Мишеня.

— Ага, — каже Мишеня.

Його звична манера хулігана-інтелігента, котрий весело йде життям, утратила всю свою життєрадісність. Попри чудову засмагу, було видно, що шкіра його бліда, як молоко.

— Хлопці, я хочу сказати вам правду, — каже Шнобель. — Якщо те, що говорив Сойєр про це місце, — правда, то той, хто це місце збудував, хай йому грець, міг розставити пастки та інші сюрпризи. Це було дуже давно, але якщо це справді Рибак, то в нього зараз більше підстав, ніж будь-коли, щоб тримати подалі від людей своє лігвище. Тож ми маємо йти пліч-о-пліч, виявляти мужність і бути напоготові. Покладіть зброю туди, звідки зможете її швидко дістати, гаразд?

Шнобель бере одну зі своїх сумок поруч із сидінням і дістає звідти пістолет «Кольт 9 мм» з рукояткою із слонової кості та цівкою з воронованої сталі. Заряджає його і знімає запобіжник. Сонні витягує свій масивний «Магнум» 357 калібру, Док — такий самий «Кольт», як у Шнобеля, а Диктатор Білл — старий «Спешіал» 38 калібру, з яким він не розлучається з кінця сімдесятих. Вони ховають зброю, якою до цього часу

Відгуки про книгу Чорний дім - Стівен Кінг (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: