Шалена жінка та бос-недоумок - Маріанна Аріна

***

Поїздка до будинку батьків Чейза виявилася не настільки важкою, як очікувала Кейт. Багато в чому завдяки Керол та маленькій Лексі. Остання, побачивши її разом із Чейзом ще на порозі будинку, з радісним криком «Лисичка нарешті приїхала!», кинулася до Кейт і обняла її за ноги.

Ця дитяча безпосередність з першої хвилини їх перебування в будинку трохи зняла напругу. Кейт ледве встигла привітатися з усіма, коли Керол потягла її до кімнати, взявши під лікоть наче давню подругу. А поруч із ними радісно стрибала Лексі, яка швидко, ледве встигаючи дихати, розповідала їй про свої улюблені ляльки та ігри, в які вони можуть погратися.

Керол та Лексі одразу ж затягли її на пухнастий килим, де дитина вже встигла розкластися зі своїми «скарбами». Як не намагалися відволікати її малеча, Кейт все одно встигла помітити, як Чейз пішов на вихід із кімнати.

Він зупинився на порозі, тепло їй усміхнувся і підморгнув. Було зрозуміло, що він зібрався піднятися до кімнати матері. Кейт посміхнулася у відповідь, щиро бажаючи підтримати коханого.

Цей їхній німий діалог не пройшов повз увагу Керол.

– Я дивлюся у вас із Чейзом все дуже добре. – Вона погладила Кейт по плечу. – Я так цьому рада. А то маялося наше улюблене ведмежа стільки років. Ніяк собі пару знайти не міг. – Вона трохи примружила очі і загадково посміхнулася. – І хто б оце міг подумати, що його парою виявиться дівчина «із перчинкою».

Керол голосно, від душі засміялася.

– А інша б і не змогла його приструнити. – приєднався до розмови батько Чейза, який тільки зайшов до кімнати. – Доброго дня, Кейт. Радий тебе бачити – Він привітно посміхнувся, але Кейт все одно напружилася під його пильним поглядом. – Почувайся наче удома. І не дивись на мене так. Я скоріше твій союзник, ніж опонент. Впевнений, що з тобою Чейз перестане бути таким нахабним бовдурем.

Кейт зрозуміло на що він натякнув і трохи зніяковіла.

– Цікаво, чи вся родина в курсі того, як спочатку складалися наші стосунки? – кинула вона на Керол допитливий погляд.

– Ну… Найближчі в курсі. – Керол перевірила, наскільки далеко відійшов від них батько. – Але найбільш... «цікаві» подробиці знаю тільки я. – І побачивши, як ще більше зніяковіла Кейт, відразу додала. – Мій старший братик відгріб від мене міцний потиличник за… свою неприпустиму поведінку у твоєму домі.

Кейт хмикнула собі під ніс.

– Здається, що він його сьогодні і від мене отримає. За невміння тримати язик за зубами. Ділана йому мало було чи що? – Керол здивовано скинула брову, а Кейт тихо засміялася. – Він його теж стукнув за таку поведінку по відношенню до мене.

Керол знову не втрималася від сміху.

– Ну і від тебе Чейз, мабуть, теж одержав наступного дня. Впевнена, що з такою реакцією близьких йому людей він стикається вперше. – І знизивши голос додала. – Це ще наш батько не знає. Там би взагалі до бійки дійшло.

– Благаю тебе, нікому нічого не кажи! – Кейт схопила її лікоть. – Ми з усім вже розібралися. І нікого це не стосується.

– Та що ти! Звісно ніхто не впізнає. – щиро запевнила її Керол. – Пішли робити чай. Сподіваюся, Чейз повернеться разом із мамою і в більш-менш спокійному стані.