В обіймах привида - Анні Флейм

Схоже, це я випадково залишила відбитки, коли перевіряла, чи не зачароване воно.

Втішивши себе такою думкою, відправляю до шафи жалобну вуаль та ще кілька речей зі скрині. Зосередившись на справі, мало не підстрибую на місці, коли чую стукіт у двері.

— Пані Ерзо, чай вже готовий! — повідомляє Ліна з того боку.

— Дякую, вже йду.

Коли покидаю кімнату, то мимоволі знову кидаю погляд на дзеркало.

Слідів від пальців вже немає.