Пожежник - Джо Хілл

— Як думаєш, що стало зі злодюжкою? — запитала Гарпер. — Здається, за всю зиму не було жодної крадіжки.

— Може, не мала вже що красти, — промовив Дон. — Або врешті отримала те, що бажала.

Гарпер спостерігала за тим, як Дон нахиляється і тягне, нахиляється і тягне, і на думку їй спало, що навіть уся могуть Блискоту не спроможна змагатися з відчуттям тепла близької людини, яку любиш усім серцем, коли вона біля тебе. Одна сила забирала в тебе; інша відкривала прохід до найкращого, найщасливішого в тобі. «Мені подобався той Дон, яким я ставав поряд з ним», — сказав Дон Льюїстон, і Гарпер замислилась над тим, чи була колись у її житті людина, поряд з якою вона почувалася б так само, і саме тієї миті човен, волого захрумтівши, виїхав на пісок, а Дон промовив:

— Ходімо навідаємося до Пожежника, ге?

8

Перш ніж вилізти з човна, Гарпер потягнулася рукою в ящик попід лавою і витягла звідти заховану торбу. Пляшка дешевого бананового рому і блок цигарок «Ґолваз» досі були на місці. Дон чекав на неї, трохи піднявшись скелястим виступом, попід носом довгого білого вітрильника. Коли вона наздогнала його, він саме приклав долоню до корпусу судна.

— Зміг би таким стернувати? — запитала вона.

Він повів бровою, скоса здивовано на неї зиркнувши.

— Обігнув би мис Горн і аж до екзотичного Шанхаю дійшов би, якби довелося.

— Нам би трохи далі узбережжям дістатися, і все.

— Гм. Що ж, це трохи легше.

Попід руку вони рушили через дюни вузькою порослою бур’яном стежкою, обійшли пагорб і дісталися хижі Пожежника. Дон підійняв клямку і прочинив двері, по інший бік яких їх зустріли сміх, тепло та мерехтливе золотисте світло.

Рене стояла біля печі, в кухонних рукавицях тримаючи над жаринами за ручку чайник. Біля неї, на стільці під стіною, вмостився Ґілберт Клайн. Коли зайшли Гарпер з Доном, його погляд був саме спрямований до дверей. «У повній готовності зірватися на ноги, якби компанія виявилася йому не до вподоби», — подумалося Гарпер.

Мацц присів на один край Джонової розкладачки, Джон — на інший. Обидва аж заходилися від сміху. Широке потворне обличчя Мацца залилося багрянцем, бідолаха зморгував сльози. Усі вони — усі, крім Ґіла — прикипіли поглядами до Еллі, яка стояла над відром, вдаючи, що мочиться туди по-чоловічому. На голові в неї був Джонів шолом, біля промежини вона тримала пластикову запальничку.

— І це лише друга кльова штука, яку я можу робити своїм хріном! — оголосила Еллі своїм фірмовим надміру-спаплюженим англійським акцентом. Вона клацнула запальничкою, і її імпровізований член бризнув полум’ям. — Багаття ваше спалахне вмить, але якщо дуже квапитеся пекти хот-доги, то можу нахилитися, і тоді ви зможете...

Еллі побачила, що в дверях стоїть Гарпер, і затнулася. Посміх умить зів’яв. Запальничка в руці згасла.

Втім, Джон і далі здригався від веселощів. Він розвернувся до Мацца зі словами:

— Те, що вона оце показала, якось таки зі мною трапилося. Але то було задовго до появи луски, і невеличка доза пеніциліну все прочистила.

Мацц розреготався так заразливо, що годі було втриматися, аби й собі не всміхнутися від того хрипкого сміху. На якусь мить блякла тінь усмішки навіть зринула в Еллі на губах — і одразу ж зникла.

— Ой, — мовила вона. — Міс Вілловз, та ви розкабаніли.

— Рада нарешті почути твій голос, Еллі. Стільки часу збігло. Я вже й скучила за ним.

— Не знаю, чого б то. У мене таке враження, що варто мені розтулити рота, як люди довкола починають страждати.

Еллі втупила погляд у землю. Її обличчя затремтіло від емоцій. Важко було дивитися на те, як вона ледве стримується, аби не заплакати, як напружує кожен м’яз, щоби втримати сльози. Гарпер підійшла і взяла Еллі за руки, і варто їй було це зробити, як дівчинка остаточно втратила самовладання й заплакала.

— Мені так паскудно на душі, — сказала Еллі. — Я думала, ми станемо добрими подругами, а тоді все просрала нахрін, і мені дуже шкода.

— Ох, Еллі, — мовила Гарпер, намагаючись її пригорнути, але чималий живіт суттєво ускладнював завдання, тому, замість обійняти, вона лише пружно штурхнула Еллі черевом. Дівчинка здавлено пирхнула: чи то розсміялася, чи то заплакала. — Ми і є добрі подруги. І, щиро кажучи, я роками мріяла про коротшу зачіску.

Цього разу Гарпер була впевнена, що звук, який зірвався з губ Еллі, був сміхом, хоч і здавленим та приглушеним; Еллі ховала обличчя в Гарпер на грудях.

Зрештою дівчинка зробила крок назад, витираючи руками мокрі щоки.

— Я знаю, що справи в таборі сходять на пси. Знаю, що всі геть показилися, особливо моя тітка. Мені лячно. Вона лячна. Погрожувати відібрати в тебе дитину, якщо дідуня помре, коли ти й так стільки всього для нього зробила, — це така прибацана маячня.

Джон випростався, і посмішка на його обличчі зів’яла.

— Не зрозумів. Що?

— Ти нездужав, — відказала Гарпер через плече, не звертаючи до нього погляду. — Не хотіла про це згадувати. Маєш уже кращий вигляд, між іншим.

— Так, — кивнув Джон. — Антибіотики і драконяча луска мають багато спільного. Одне — цвіль, яка підсмажує бактерії, інше — цвіль, яка підсмажує нас. Якби тільки ми мали пігулку, щоб вилікувати від Керол Сторі. Вона, бляха, геть клепки розгубила. Не могла ж вона таке ляпнути всерйоз. Забрати дитину? Що це за ідіотизм?

— Керол сказала... сказала, що якщо Том помре, то вона вважатиме винною мене особисто і прожене геть. А дитину залишить. Тоді, якщо мене впіймає карантинний патруль чи кремаційний загін, я втримаюся від спокуси показати шлях до табору Віндем.

— Річ не лише в цьому. Вона щиро хоче захистити маля. Хоче захистити нас. Усіх нас, — промовила Еллі. Вона обвела кімнату поглядом, поглянувши на кожного, і її голос був майже благальним. — Я знаю, що вона поводиться нестерпно. Коїть жахливі речі. Річ у тім, що тітка Керол готова померти за людей у цьому таборі. Без жодних вагань. Вона щиро любить кожного... принаймні тих, кого не підозрює. І я пам’ятаю як усе було до того, коли дідуні розбили голову. Тоді вона була хороша. Коли вона знала, що може допомагати людям співом та музикою, показуючи їм, як долучитися до Блискоту, то була найкраща людина, яка тільки могла стати тобі другом. Я, коли сварилася з мамою, завжди могла побігти до неї