Нескорена імператриця. Протистояння - Аманді Хоуп
Воїн, вдаючи, що його гідність сильно ображено, витяг з-за пазухи папір і змахнув ним.
- Ось мої докази! На цій шлюбній угоді стоїть ім'я Белтрам Ліннеї!
Третій принц узяв у нього папір. Уважно оглянув з усіх боків.
- Так, я бачу тут підпис пані Белтрам, - він багатозначно глянув на дівчину, ніби чекаючи відповіді.
- Це фальшивка! - відповіла та байдуже, не збираючись нікому нічого пояснювати.
Герцог Лабонт простяг руку, і лист перекочував до нього, і, тільки-но глянувши на написане, Його Світлість видав зі смішком:
- Так, це і справді фальшивка.
- Що ви хочете сказати? – роздратовано перепитав третій принц.
Він був явно роздратований невчасною появою герцога.
«Герцог знову псує гру принца Гордора? - здивувалася дочка генерала. – Чи вистава ще не добігла кінця?»
- На цьому папері немає печатки пані Белтрам!
- Там є її підпис! – підскочив воїн, тицяючи пальцем у середину аркуша.
- Ви стверджуєте, що ви є чоловіком пані Белтрам, але не знаєте того, що їй не потрібно ставити особистий підпис. Генерал Белтрам подарував дочці при народженні іменну печатку. Тільки з нею дійсні усі документи.
"Ось так просто?!" – Ліннеї все ще не вірилося, що герцог з'явився, щоб врятувати її, а не закопати.
Схоже, пан Лабонт не мав до цієї поганої вистави жодного відношення. Він би затіяв щось більш талановите та небезпечне.
- Пане! – не здавався воїн, він моментально збагнув, що його спектакль може закінчитися для нього плачевно. Тому продовжував гнути свою лінію. – Ми з нею здійснили обряд одруження потай від генерала. І приховували свої почуття. В армії «Летючого фенікса», суворі звичаї, якби нас викрили, мені було б не зносити голови!
Ліннея холодно посміхнулася. Її погляд міг заморозити навіть море. Солдат здригнувся, його коліна стали слабкими.
- Ти залишишся без голови, якщо не припиниш цей балаган! - сказала вона, і навіть у повітрі повіяло прохолодою. – Я готова піти до судді, щоби довести свою невинність!
Цих слів було достатньо, щоб новоявлений «чоловік» серйозно злякався.
- Люба! – тремтячим голосом заговорив він. – Давай не виноситимемо сміття на люди. Ходімо додому, там все і вирішимо!
Коли він підписувався на цю авантюру, його запевняли, що матиме справу з юною вісімнадцятирічною дівчиною та ще й із знатної родини. Ці леді настільки тендітні і зніжені, що вистачить пари слів, щоб з нею впоратися.
Але дійсність виявилася більш ніж страшною. Перед ним стояла дівчина-воїн, яка не відступить за жодних обставин. Її характер зовсім не відповідав ніжній особі, а погляд міг кинути в пекло навіть найстійкіших.
Бідолашному хотілося провалитися крізь землю. Ті гроші, що йому заплатили, палили через кишеню, завдаючи майже фізичного болю власнику.
Третій принц зневажливо відвернувся, не бажаючи його бачити.
- В'язниця – твій дім! - сказала дочка генерала, не зводячи з нього своїх жахливих очей.
Тепер йому здавалося, що вона може одним поглядом вбити.
- Схопити його! – несподівано наказав герцог, якому стало нудно від такої дурної вистави. - Відведіть цього бродягу до мирового судді!
До воїна відразу підскочили двоє охоронців і, підхопивши під руки, потягли геть.
- Стійте! – несподівано заволав він у розпачі. - У мене є докази! Я маю докази!
Охоронці зупинилися, але не випустили його із рук.
- Які ще в тебе докази? – через силу запитав Гордор Крегаст, він не приховував своєї зневаги до всього, що оточувало.
- Адже тільки чоловік може знати про родимку на тілі своєї дружини! – заявив раптом воїн, і на площі стало зовсім тихо.
- Ти зовсім з глузду з'їхав! - вигукнув третій принц. Тепер він грав роль розгніваної справедливості. - Як ти можеш навести такі докази! Невже, думаєш, що ми попросимо знатну леді зняти одяг?
Він увесь палав, навіть червоним став. Лише Ліннея бачила, наскільки фальшиві його емоції.
«А раніше я приймала все це за чисту монету! - трохи засмутилася вона. - До чого ж любов сліпа!»