Дівчина, що гралася з вогнем - Стіг Ларсон

Він розумів, що його запрошували задля можливості потім хвалитися цим знайомством: люди, які раніше рідко потискали йому руки, тепер мало не лізли з поцілунками і прагнули виступати в ролі його щирих друзів. В основному це були навіть не колеги журналісти — з ними він і без того був знайомий, і в цьому середовищі в нього давно налагодилися або гарні, або погані стосунки, — а головним чином так звані діячі культури: актори, завсідники різних ток-шоу та інші напівзнаменитості. Заручитися присутністю Мікаеля на презентації або на приватному обіді стало престижно, тому торік на нього так і сипалися запрошення. Для нього вже стало звичним відповідати на ці пропозиції: «Я би з великою радістю, але, на жаль, уже пообіцяв бути в цей час в іншому місці».

Зворотним боком слави було і те, що тепер про нього з неймовірною швидкістю поширювались усілякі чутки. Якось Мікаелеві зателефонував один із знайомих, стривожений новиною, буцімто Мікаель лежить у клініці, де лікують від наркотичної залежності. Насправді все знайомство Мікаеля з наркотиками зводилося до того, що він підлітком викурив кілька сигарет з марихуаною і років з п’ятнадцять тому якось спробував кокаїн у товаристві молодої голландською рок-співачки. Вживанням алкогольних напоїв він грішив дещо більше, але упивався рідко, в основному на званих обідах і з інших урочистих нагод. А відвідуючи бар або ресторан, він зазвичай обмежувався однією порцією чогось міцного, а часто взагалі пив звичайне пиво. У домашньому барі в нього стояла горілка та кілька сувенірних пляшок односолодового віскі, але відкорковував їх він до смішного рідко.

У колі Мікаелевих знайомих і за його межами було добре відомо, що він живе холостяцьким життям, маючи безліч випадкових зв’язків, і це породило про нього чутки іншого ґатунку. Його багатолітні взаємини з Ерікою Берґер уже давно стали джерелом різних домислів. В останній же рік склалася думка, буцімто він страшенний бабій, який безсоромно користується своєю популярністю для того, щоб переспати з усіма відвідувачками стокгольмських ресторанів. Якийсь маловідомий журналіст навіть було порушив питання, чи не пора Мікаелю звернутися по медичну допомогу з приводу своєї статевої розбещеності. На цю думку його навів приклад одного популярного американського актора, який лікувався в клініці від відповідної недуги.

За Мікаелем справді водилося багато швидкоплинних зв’язків, й іноді траплялося, що вони збігалися за часом. Він і сам гаразд не знав, чому так виходило. Він гадав, що в нього непогана зовнішність, але ніколи не уявляв себе таким уже надзвичайним. Проте йому часто доводилося чути, що в ньому є щось привабливе для жінок. Еріка Берґер пояснила йому, що він справляє враження впевненості й водночас надійності і в нього особливий дар викликати у жінок почуття спокою, що змушує їх забувати про самолюбство. Лягти з ним у ліжко було саме такою справою, не важкою, не ризикованою і не складною, а, навпаки, легкою і приємною в еротичному відношенні, як, на думку Мікаеля, тій і слід було бути.

На противагу тому, що думали про Мікаеля більшість його знайомих, він ніколи не був ловеласом. У крайньому разі він давав зрозуміти, що він зовсім навіть не проти, але завжди надавав жінці право проявити ініціативу. В результаті справа часто само собою кінчалася сексом. Жінки, які побували в його ліжку, рідко належали до анонімних one night stands.[16] Такі, звичайно, теж траплялися на його шляху, але з ними все кінчалося механічними вправами, що не давали ніякої втіхи. Найкращі враження залишали у Мікаеля зв’язки з добре знайомими жінками, які йому справді подобались. Тому не дивно, що його стосунки з Ерікою Берґер тривали двадцять років: їх зв’язували дружба і водночас взаємний потяг.

Відколи він прославився, жінки стали виявляти до нього підвищену цікавість, яка йому самому здавалася дивною і непояснимою. Особливо його дивували молоденькі дівчата, які ні з того ні з сього раптом заходились робити йому аванси.

Мікаелеві чари зазвичай діяли зовсім на інших жінок, не схожих на цих захоплених струнких дівчат в коротеньких спідничках, що не досягли ще двадцятилітнього віку. Коли він був молодший, то часто спілкувався з дамами, старшими за нього, а іноді навіть набагато старшими і досвідченішими. Але в міру того, як він сам дорослішав, різниця у віці поступово скорочувалася. Поява в його житті двадцятип’ятилітньої Лісбет Саландер знаменувала собою в цьому сенсі помітний перелом.

Ось через це він так терміново призначив зустріч з Ерікою.

На прохання однієї з подруг Еріки в «Міленіум» недавно взяли практиканткою дівчину з гімназії, що спеціалізується в галузі засобів масової інформації. Щороку в редакції проходили практику кілька людей, так що в цьому не було нічого незвичайного. Знайомлячись із сімнадцятилітньою практиканткою, Мікаель увічливо з нею привітався, потім якось у розмові відзначив, що в ній начебто проглядає живий інтерес до журналістики, а не просто мрія виступати по телевізору. Втім, як підозрював Мікаель, робота в «Міленіумі» стала тепер престижною сама по собі.

Незабаром він зауважив, що дівчина не пропускає нагоди поспілкуватися з ним тісніше. Він вдавав, ніби не розуміє її досить-таки недвозначних натяків, проте в результаті вона лише подвоїла свої старання, і він почувався трохи ніяково.

Еріка Берґер несподівано розреготалася:

— Любий мій, схоже, ти став жертвою сексуальних домагань на роботі.

— Ріккі! Це дражлива річ! Я в жодному разі не хочу образити її або поставити в дурне становище. Але вона поводиться так само відверто, як кобилиця під час тічки. Я нервую, бо ніхто не знає, що ще вона викине наступної хвилини.

— Вона закохана в тебе, Мікаелю, і через молоді літа ще не вміє виявити своїх почуттів.

— Пробач, але ти помиляєшся! Вона дуже добре вміє їх виявляти. Вона весь час щось таке зображає і сердиться, що я ніяк не клюю на приманку. А мені тільки того й бракувало, щоб про мене пустили поголос, буцімто я старіючий ловелас, такий собі Мік Джаґґер, що ганяється за молоденькими.

— Добре, твоя проблема зрозуміла. Значить, учора увечері вона заявилася до тебе під двері.

— З пляшкою вина. Сказала, що була по сусідству на вечірці у знайомих, і зобразила справу так, ніби завернула до мене випадково.

— І що ж ти їй сказав?

— Я її не впустив. Збрехав, що вона прийшла невчасно, я, мовляв, не сам, у мене панянка.

— І як вона це сприйняла?

— Вона страшенно розлютилася і відвалила.

— І що, по-твоєму, я повинна зробити?

— Get her off my back.