П'ятеро поросят - Агата Крісті
— А Мередіт Блейк?
— Він був страшенно розлучений цією історією. І була причина! Він докоряв собі за свою пристрасть виготовляти ліки з рослин. За це виговорював йому і слідчий. Цикута і відповідні солі входили в параграф перший закону, що стосується отрути. Ну, він обмежився суворою критикою. Оскільки Блейк був другом і пана Крейля, для нього це було тяжким ударом, не кажучи вже, що він був людиною особливою, джентльмен, який все своє життя провів у селі і не терпів розголосу і людських язиків.
— Молодша сестра пані Крейль не давала показань?
— Ні. Не було необхідності. Вона не чула, коли пані Крейль погрожувала своєму чоловікові, а все інше ми в такій же мірі могли дізнатися від інших. Зона тільки бачила, як пані Крейль пішла до холодильника і вийняла звідти пляшку пива. Звичайно, захист міг запросити її з'явитися на процес для того, щоб заявити, що пані Крейль віднесла пляшку прямо в садок, нічого в неї не доливаючи. Але це не мало ніякого зв'язку зі справою, оскільки ми зовсім не стверджували, що трунок був у пляшці з пивом.
— Як їй вдалося влити трунок у склянку в присутності тих двох людей — адже вони могли це побачити?
— По-перше, вони не дивилися. Пан Крейль малював, його увага була зайнята картиною і натурницею. А мадемуазель Грієр позувала і сиділа майже спиною до пані Крейль.
Пуаро ствердно кивнув головою.
— Ніхто з них не стежив за пані Крейль. Цикута була в неї у піпетці, якими раніше наповнювали ручки-самописки. Ми знайшли скалки на стежці, що веде до будинку:
Пуаро пробурчав:
— У вас готові відповіді на всі запитання.
— Давайте поговоримо чесно, пане Пуаро! Без застережень. Вона погрожує, що вб'є його. Вона викрадає трунок у лабораторії: порожня пляшка знайдена в її кімнаті, і ніхто не чіпав пляшки, крім неї. З власної ініціативи вона несе йому в сад холодне пиво. Теж дивна річ, якщо зважити, що вони були в суперечці.
— Дуже дивно. Я це завважив.
— Так, це її і викрило. Чому раптом вона стала такою люб'язною?.. Він скаржиться на смак пива, і, справді, у цикути препоганий смак. І обставлено все так, щоб саме вона перша знайшла труп і послала іншу жінку подзвонити по телефону. Чому? Для того, щоб мати можливість обтерти пляшку і склянку, притиснути його пальці до них, аби потім стверджувати, що, караючись душевними муками, він покінчив життя самогубством. Зрештою, це досить правдоподібна розповідь.
— У всякому разі, не дуже вдала.
— Ні. На мою думку, вона навіть не хотіла утруднювати себе, щоб усе обміркувати. Її мучили ненависть і ревнощі! Єдиною її думкою було знищити його. А потім, коли це сталося, коли вона побачила його мертвим, — тільки тоді отямилась і зрозуміла, що накоїла. Це було вбивство, і за це карають шибеницею. Тоді у відчаї, не вельми задумуючись, вона схопилася за єдину версію, яка прийшла їй в голову, — самогубство.
— Все, що ви говорите, дуже добре обгрунтовано. Так, можливо, її розум і діяв у цьому напрямку.
— Це було і в той же час не було навмисним злочином, — сказав Хейль. — Я не певен, що вона вчинила заздалегідь усе зваживши, а просто-напросто будучи засліпленою.
Пуаро пробурчав:
— Я питаю сам себе…
Хейль здивовано поглянув на нього.
— Тепер я переконав вас, пане Пуаро, що перед нами цілком ясний факт?
— Не зовсім. Є ще два-три незрозумілі пункти.
— Ви можете підказати інше можливе рішення, яке б витримало критику?
Пуаро замість відповіді, запитав:
— Як провели того ранку свій час інші персонажі?
— Я й цим цікавився, будьте певні. Я перевірив кожного зокрема. Ніхто з них не мав алібі. Власне, його і не можна мати, коли мова йде про вбивство отруєнням. Так як не можна перешкодити будь-кому, хто задумав вчинити злочин, дати жертві напередодні пігулку з трунком, упевнивши, що це специфічний засіб від анемії шлунка і що вживати слід перед їжею… А потім втекти в інший кінець Англії.
— Але ж ви, пане Хейль, не вважаєте, що так могло статися в нашому випадкові, ні?
— Пан Крейль не страждав анемією шлунка. У всякому разі, я не бачу спроможності подібного рішення. Правда, пан Мередіт Блей претендував на роль освіченого в медицині і рекомендував багато всіляких емпіричних засобів, ним же виготовлених, але я не чув, щоб пан Крейль спробував будь-який з них. І навіть якщо б він це зробив, то, мабуть, говорив би або кепкував з себе. З іншого боку, який сенс панові Мередіту Блейку вбивати пана Крейля? Все говорить за те, що вони були в прекрасних стосунках. Як і інші. Пан Філіп Блейк — його кращий друг. Мадемуазель Грієр закохана в нього. Мадемуазель Уільямс його недолюблювала, як я вважаю, небезпідставно, але моральна критика не веде до отруєння. Маленька пані Уоррен постійно з ним сварилася — вона була в такому невдячному віці і мала, йти в школу, але насправді вони добре ставилися одне до одного. У їхній родині, це вам відомо, до Уоррен ставилися з особливою турботою і любов'ю. Ви, певне, чули, з якої причини. В дитинстві її вдарила розгнівана пані Крейль. Це й свідчить — правда ж? — що вона була людиною з надто поганим контролем над своїми вчинками. Вдарити дитину і скалічити її на все життя!
— Це могло бути причиною того, — задумливо сказав Пуаро, — що Анжела Уоррен мала серйозні підстави злитися на Керолайн Крейль.
— Може бути, але не на Еміаса Крейля. У всякому разі, пані Крейль була дуже прив'язана до своєї молодшої сестри. Вона взяла її до себе в дім, коли померли її рідні, надто клопоталася нею. Кажуть навіть, що вона її надто балувала. І дівчинка дуже любила пані Крейль. Під час процесу її тримали осторонь, наскільки це було можливо. Пані Крейль, мені здається, дуже наполягала на цьому. Зате дитина була надзвичайно ображена і дуже хотіла бачити ув'язнену сестру. Але Керолайн Крейль не погоджувалася на побачення, оскільки, мовляв, це може негативно вплинути на інтелектуальний розвиток дитини. Вона подбала, щоб її відправили вчитися за кордон, у школу.
І пан Хейль додав:
— Сьогодні мадемуазель Уоррен стала видатною жінкою. Вона подорожує по світу, робить доповіді в королівському географічному товаристві…
— 1 ніхто вже
